Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Озброєні бойовики на вулицях ростова, колони бронетехніки на шосе в напрямку москви, палаючі збиті гелікоптери й літак, що падає, пригожин, який, немов школярів, вичитує представників вищого російського командування, застряглі в заторах кадирівці й переляканий путін у першому та другому відеозверненнях — все це яскраві візуальні образи пригожинського заколоту. Однак не вони є головним символом виступу вагнерівців, який запам’ятається сучасникам і нащадкам. Ним уже став танк, який застряг у воротах ростовського цирку.
Сила зображень — в універсальності їхнього змісту, зрозумілого без перекладу носієві будь-якої мови, а також у створенні миттєвого й водночас стійкого враження, яке міцно закарбовується в пам’яті. Логічні конструкти, пояснення, супутня інформація стають при цьому додатковими, похідними від зафіксованого в уяві візуального образу, який влучно концентрує і передає базовий зміст явища, події, ідеї тощо. Фотографія танка, що застряг у воротах цирку, належить саме до таких стійких образів, які відтворюють, передають і заразом пояснюють сенс того, що відбулося, краще за тисячі слів пояснень.
Показовою в цьому плані стала реакція читачів Telegram-каналу «Пресс-служба пригожина» на заяву повсталого керівника бунтівних терористів про те, що його «марш справедливості» завершено й колони вагнерівців, що рухались на москву, розвертаються і «йдуть у зворотному напрямку до польових таборів». Упродовж кількох годин читачі залишили під цим повідомленням понад 300 тис. емодзі «клоун», а станом на сьогодні таких найпопулярніших під повідомленням реакцій налічується уже понад 425 тис.
Читачі, точніше слухачі, аудіоповідомлення ватажка бойовиків точно відчули сенс події: увесь «заколот» і «марш справедливості» були показовим виступом старого і несмішного клоуна пригожина у великому цирку із сумними й наляканими глядачами — російській федерації. Цирковий номер передбачав інтерактив: взаємодію з головним глядачем і одночасно директором цирку — диктатором владіміром путіним, і прилиплі до моніторів російські глядачі отримали його у вигляді аж двох звернень президента рф. Вони засвідчили, що клоунів у цирку щонайменше два, й обидва спроможні лише невдало імпровізувати, й обидва мають вигляд сумний і невеселий.
І пригожин, і путін у всіх своїх промовах старанно уникали згадки про головного і, по суті, єдиного візаві, для якого й організовувались їхні показові виступи. Вся інша російська публіка була на цьому дійстві не більше ніж статистами. Навіть представники кремлівських еліт, високопосадовці, олігархи й очільники силових структур лише спостерігали за тим, що відбувається, й думали винятково про порятунок власної шкури та майна.
Глядачі пересвідчились, що росія — це великий цирк із танками і ядерною зброєю, неспроможний не те що претендувати на роль глобального чи хоча б регіонального лідера й центру впливу, а навіть навести та підтримувати лад у власних межах. Неспроможними виявились не лише заколотники, а й влада, яка тільки й могла, що белькотіти про те, що «отєчєство в опасності» та «удар в спину».
Танк, що застряг у воротах цирку, — це не лише про заколот пригожинців. Це про всю сучасну російську федерацію. Раніше, до широкомасштабного нападу на Україну, росія могла принаймні справляти враження великої держави. Тепер вона не може похвалитися навіть цим сумнівним здобутком.
