У Маневицькому районному суді Волинської області винесли вирок адміністратору популярної Viber-спільноти, який протягом майже року інформував тисячі підписників про місця проведення…
Українські фахівці навчилися не лише підтримувати «на крилі» бойову авіацію, а й частково модернізувати її. Це дало змогу відрізатись від «пуповини» виробників з країни-агресора та технічного контролю й супроводження з боку конструкторських бюро з рф. У планах надалі — активніший розвиток національних технологій.
Про це під час розмови з кореспондентом АрміяInform розповів начальник Державного науково-дослідного інституту авіації полковник Владислав Шостак.
У час війни та боротьби за панування в небі важливий ефективний результат, нові, цікаві, нестандартні рішення, які можуть запропонувати національні чи іноземні гравці ринку розробки та впровадження ОВТ. Тому наша розмова була про перспективні напрямки роботи військового відомства, національних розробників та виробників, ОВТ та мілітарно орієнтованої продукції в царині розвитку української військової авіації.
Владислав Шостак повідомив, що загальний стратегічний напрямок розвитку зусиль це, звісно, перехід Повітряних Сил Збройних Сил України до експлуатації авіаційних комплексів НАТО, інтегрованих у загальну систему бойового застосування Збройних Сил України. Втім, поки питання передачі Україні нових бойових літаків західного виробництва перебуває в стадії активного обговорення та підготовки, у фокусі — технічна підтримка та експлуатація наявного парку літаків і вертольотів.
— Це і літаки-винищувачі типу МіГ-29, і «родина» літаків Су, наявні в експлуатації вертольоти Мі-24, Мі-8. Особливо в модифікації МСБ, які виробляє наше підприємство «Мотор-Січ», — розповів полковник Владислав Шостак.
Підприємства авіаційної сфери формують окремий потужний кластер в загальному потенціалі вітчизняного ОПК. А науковий, дослідницько-конструкторський, інженерно-технічний персонал та виробники, що забезпечують авіаремонтну галузь України, набули високого рівня компетенцій в організації усіх етапів не лише ремонту, обслуговування авіаційного парку війська, але й модернізації літаків.
Поступова модернізація елементної бази бортової електроніки та обладнання у перспективі відкривають можливості для вітчизняних чи іноземних розробників-виробників узяти участь у процесі модернізації техніки.
— Уявіть, що блок бортового обладнання літака має архітектуру, що базується на використанні транзисторів, напівпровідників, мікросхем невисокого рівня інтеграції 70-х років минулого століття. Важить такий прилад, як чавунний міст, займає корисне місце тощо. Втім, наявні нині технології дають змогу вдосконалити конструкцію того чи іншого пристрою. І в перспективі ця позиція в царині вдосконалення авіатехніки, використання сучасної елементної бази може прийняти не лише наявних гравців ринку озброєнь та оборонних технологій, а й компанії, які зможуть запропонувати конкурентний продукт, який за експлуатаційними характеристиками задовольнить вимоги військових авіаторів. І водночас дасть можливість виробляти ці технології в нас, роблячи українського виробника конкурентним і спроможним вичавити із загального ринку оборонних технологій росіян, які досі обслуговують авіапарки армій інших країн, де ще стоять на озброєнні військові літаки радянської конструкції, — зазначив наш співрозмовник.
Владислав Шостак також додав, що є аспекти моніторингу технічного стану вітчизняної військової авіації як окремий сектор ринку послуг та завдань. Україна має на озброєнні технічний парк літаків, що старіє. І проблема полягає в тому, що без спеціалізованих досліджень дуже важко спрогнозувати, як відбувається старіння металу, композитних матеріалів, з’єднань. Як у процесі активної експлуатації змінюється структура матеріалів, відбуваються фізичні та хімічні процеси, які впливають загалом на робочі характеристики бойової машини. І визначити цю динаміку, коли треба призупиняти експлуатацію, можна виключно шляхом неруйнівних досліджень, коли розбирати до гвинтика всю конструкцію не має змоги. В цій царині війську допомагають фахівці Національної академії наук, які мають напрацьовані інструментально-методичні протоколи, що дають змогу з дуже високою ймовірністю визначити, скільки саме ще можна допускати до польотів ту чи іншу одиницю авіаційної техніки. Є аналогічні профільні підприємства приватної форми власності, які спеціалізуються на неруйнівному контролі експлуатаційних характеристик техніки. Вони використовують досить широкий спектр досліджень, що охоплюють навіть рентгеноскопічні, магніто-фарбові, ультразвукові, вихрові способи перевірки. Такі підприємства залучаються як виконавці чи співвиконавці робіт на державних авіаремонтних підприємствах, які безпосередньо здійснюють ремонт, модернізацію чи обслуговування техніки.
Авіаційне озброєння. Досвід реальних бойових дій показав, що сучасна бойова авіація фокусується на експлуатації високоточних боєприпасів, які працюють за принципом «пустив-забув». І з вітчизняних виробників, які загалом лідирують на цьому ринку, є ДККБ «Луч», який випускає досить широку лінійку ракетного озброєння. Водночас є перспективи для розширення ринку гравців, які б забезпечували проведення робіт із синхронізації авіаційних боєприпасів, які Україна отримує в межах іноземної військово-технічної допомоги з бойовими літаками радянської конструкції, що ми маємо на озброєнні. І як перспективний напрямок робіт з конструювання — синхронізація українських боєприпасів із бойовими літаками іноземного виробництва. Адже потрібно «подружити» конструкції без втручання у блок управління озброєнням. Втім, підприємства, конструкторські групи, які б хотіли осягнути цей напрямок діяльності, мають розуміти, що для участі в процесі потрібна як виробнича база, так і готові інженерні рішення, які зацікавлять ЗСУ.
Перспективи в наявного парку літаків і вертольотів державної авіації України є, можливості покращення їхніх спроможностей маємо, над цим працює створена в державі система технічного супроводження авіаційної техніки в тісній взаємодії з науковими установами та промисловістю.
БПЛА. Використання на фронті різних систем БПЛА виявили проблематику логістичного характеру. Починаючи від того, що під кожен тип БПЛА потрібно окремо готувати оператора, й до того, що елементні бази різних тактичних безпілотних систем часто неможливо замінити аналогами. Не уніфікованість призводить до того, що в разі виходу з ладу вузла чи мікросхеми потрібно замовляти їх і чекати доставки з-за кордону. Зі слів начальника Державного науково-дослідного інституту авіації, ці проблеми з часом доведеться розв’язувати за допомогою підприємств вітчизняного ОПК.
Але якщо говорити про стратегічний інтерес вітчизняних виробників і розробників, то це, без сумніву, участь у виробництві БПЛА 2-го та 3-го класу — безпілотних систем далекого радіуса дії ударного та розвідувального призначення. Таких, як турецький «Байрактар» чи американський «ГлобалХок».
— Певні іноземні виробники БПЛА готові зайти на наш ринок уже з готовим базовим продуктом. До прикладу, той же «Байрактар», який анонсував створення виробництва своїх дронів в Україні. Для створення комплексу потрібні й навігаційне обладнання, програмне забезпечення, навісні комплекси, які зможуть перетворювати ударний дрон на літальну станцію РЕБ/РЕР або навпаки. Зрештою, в такий спосіб можна отримати досвід для здійснення власних розробок як планерів, так і навісного обладнання, озброєння, програмного забезпечення тощо, — говорить начальник Державного науково-дослідного інституту авіації. — Військова авіація потребує динамічних ідей, виробників, розробників, які готові включатися у процес розвитку авіаційної техніки та БПЛА. І в України, без сумніву, є потенціал у цьому напрямку. До слова, пришвидшенню розвитку цього потенціалу може допомогти Акселератор інноваційного розвитку — ініціатива, нещодавно запроваджена вітчизняним оборонним відомством.
Довідково. Акселератор Міноборони — постійно діючий орган, покликаний прискорювати процеси всередині Міноборони задля лідерства у міл-тек Сил оборони України. Перші результати:
— процес опрацювання заявок від розробників ОВТ до їх кодифікації й допуску до експлуатації — для «зрілих» рішень скорочено до 45 днів;
— процес взаємодії сектору озброєння та військової техніки у комунікації з Міноборони — запровадив «єдине вікно» для запитів від підприємств оборонно-промислового комплексу, розробників-інвесторів озброєння та військової техніки.
