Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Одним із напрямків зосередження зусиль спецслужб та пропаганди російської федерації є спроби дестабілізації суспільно-політичної обстановки в нашій державі, розколу єдності українського народу та послаблення готовності до протистояння агресору. Відповідно, ворог штучно насичує інформаційний простір наративами про нібито суттєве погіршення рівня життя та настроїв наших громадян, невдоволення державним керівництвом, антивоєнну позицію тощо. В такій ситуації найкраща відповідь — це проведення реальних об’єктивних соціологічних та інших досліджень щодо ситуації серед населення нашої держави. Нижче наведено низку фрагментів зі звітів за матеріалами таких заходів, які проводились протягом травня-червня цього року, а отже відображають саме поточну ситуацію.
Довіра та підтримка — на першому місці
Важливим питанням є те, хто наразі має найбільший рівень підтримки та довіри з боку українського народу. За результатами опитування, проведеного у травні 2023 року соціологічною службою Центру Разумкова, найбільшу підтримку серед громадян мають представники саме військових структур, Президент та Служба безпеки України. Зокрема, Збройним Силам України довіряють близько 93% українців, Президенту України — 83%, СБУ — 66%. Для порівняння, рейтинг нещодавно створених антикорупційних структур є нижчим. Наприклад, НАБУ довіряють приблизно 30% респондентів, САП, НАЗК та органам прокуратури — 26%, гілці судової влади — 17%. Дещо поменшала довіра до церкви — 61%.
Мобілізація внутрішніх ресурсів
Загалом наше суспільство перебуває в ситуації мобілізації внутрішніх ресурсів. Опитування «Барометр якості життя», проведене за участю Європейської Бізнес Асоціації, показує: оцінки якості життя, напрямків розвитку, рівня стресу покращилися. Загалом українці стали оптимістичнішими у порівнянні з умовним «довоєнним періодом». Адже до 24 лютого 2022 року багато людей на запитання «Чи у вірному напрямку рухається держава?» відповідали несхвально і були навіть песимістично налаштовані.
Водночас критично важливі категорії щодо якості життя навіть отримали позитивні оцінки: приблизно половина респондентів задоволені рівнем соціального життя, третина — роботою, законодавством, освітою та досвідом життя в країні. Важливо, що своїм місцем роботи задоволена приблизно третина людей, а у підприємців цей показник вдвічі вищий. За оцінками соціологів, сама активна частина тих, хто працює, залишилася в Україні. Водночас основними мотиваторами для повернення тих, хто знаходиться за кордоном, є закінчення війни, підвищення загальних стандартів життя та доходу.
Ні кроку назад
Згідно з даними опитування КМІС, станом на червень 2023 року більшість українців (84%) вважають, що територіальні поступки є неприпустимими, навіть якщо війна триватиме довше або з’являться інші загрози. Лише 10% вважають, що в інтересах миру або збереження державної незалежності можна поступитися деякими територіями. Відмінності між регіонами щодо наведеного є досить незначними: серед жителів сходу — 75% проти поступок, півдня — 86%.
Опитування Соціологічної групи «Рейтинг» свідчить, що більшість українців, а саме 62% вважають, що для перемоги у війні потрібно не менше ніж пів року та більше часу. В перемогу за кілька тижнів або місяців вірять лише 20%. Соціологи вважають, що має місце зростання кількості людей, які оцінюють терміни для перемоги більше ніж рік — з 21% до 25%, особливо серед молоді — 38%.
Згідно з дослідженнями Українського інституту майбутнього, більшість українців оцінюють свій поточний емоційно-психологічний стан як задовільний (на 3 із 5 балів). У порівнянні з попередніми даними опитування, проведеного у грудні 2022 року, ситуація трохи покращилася. Тоді середня оцінка становила 2,9 бала.
Найбільш поширені емоції, які пересічні українці відчувають, можна узагальнити до трьох головних: тривога, очікування покращень і надія. В цьому контексті встановлено, що більшість українців не погодяться на поступки росії щодо повернення до лінії розмежування станом на 24 лютого минулого року. Також переважна більшість (63,9%) наших співгромадян проти прямих переговорів з росією заради досягнення миру.
Відношення до агресора
Як свідчать результати опитування соціологічної служби Центру Разумкова, третина громадян України не вірить у те, що примирення між Україною та росією можливе в найближчі десятки років. Майже стільки ж не вбачають взагалі можливостей для примирення. Такою стала відповідь на запитання: «Чи можливе примирення між Україною та росією?». Відповідно, більшість (68,5%) відкинули таку можливість: понад третина (36,3%) не бачать жодних перспектив до примирення, а 32,2% — вважають, що це теоретично можливо, але точно не при нинішньому поколінні.
Лише 21,6% громадян досі не виключають можливість примирення з рф. До речі, попередні опитування Центру Разумкова демонстрували, що навіть після окупації Криму в квітні 2014 року 45% опитаних українців позитивно ставилася до росіян, а у червні 2017-го — нейтрально.
Чинники формування національної пам’яті
Про символи, події та особистості, які формують національну пам’ять українців щодо війни з росією, свідчать результати соцопитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова. Зокрема 92% українців вірять у перемогу України у війні проти росії.
У відкритому запитанні про те, які події війни в українців особисто асоціюються з горем чи розпачем, респонденти переважно згадували наслідки воєнних злочинів з боку держави-агресора. Зокрема, 24% українців назвали загибель людей найбільш травматичною для них подією. Близько 22% асоціюють розпач та горе з російськими бомбардуваннями та ракетними обстрілами. 16% респондентів згадують розправи та масові вбивства населення на окупованих територіях України.
Водночас найважливішими подіями, які помітно сприяли підтримці морального духу або асоціюються з гордістю та перемогою, є цілком конкретні операції Сил оборони (звільнення Херсона (15%), оборона Харкова (11%), оборона та деокупація Київщини (10%)), загальні позитивні емоції від звільнення окупованих територій (16%), гордість за наших військовослужбовців (10%), відчуття єдності суспільства (9%).
Важливо, що джерелом надії та оптимізму для нас є події, які підтверджують, що Україна не залишилася наодинці з агресором: 11% опитаних так вважають через отримання зброї з-за кордону, 10% зазначили, що такий оптимізм вселяла підтримка інших країн у цілому.
Чільне місце у національній пам’яті українського народу отримали країни, які надали Україні допомогу під час війни: понад половина опитаних вважає, що найбільше Україні допомогли Польща та США, 46% респондентів назвали Велику Британію.
78% українців вважають, що провідну роль у відбитті російської агресії відіграли Сили оборони України — ЗС України, Національна гвардія, сили територіальної оборони та добровольчі формування. Поширеною відповіддю є думка, що головний внесок з початку війни зробив весь український народ (62%). Також високо оцінюється роль волонтерів та патріотичних громадян загалом — понад 46% респондентів.
Щодо мовного та релігійного питань
Як показали результати опитування в період з 26 травня по 5 червня 2023 року Київським міжнародним інститутом соціології, 84% українців вважають, що наразі в Україні відсутні проблеми щодо використання російської мови. Водночас російськомовні громадяни не зазнають утисків. Стосовно регіонального розподілу, то серед жителів східних областей так вважають 85%, стосовно південних областей — таких 81%. Приблизно 8% українців думають, що російськомовні громадяни зазнають пов’язаних з мовою певних утисків і проблем. Цікавим фактом є те, що серед тих, хто вдома спілкується переважно або лише російською мовою, 81% вважають, що жодних утисків чи переслідувань немає. Лише 13% вважають, що такі утиски мають місце.
Опитування Центром Разумкова у квітні-травні цього року свідчить: через війну українці стали частіше молитися. Соцопитування підтверджує, що віра в Бога в суспільстві поступово зростає і зміцнюється. 89% опитаних асоціюють себе з Церквою або хоча б віросповіданням. Водночас дослідження продемонструвало ще одну тенденцію — Церква перестала користуватися попереднім рівнем довіри і змістилася на 10 сходинку рейтингу. Війна внесла свої корективи і першу сходинку за рівнем довіри посіла армія.
