Проте реальність значно масштабніша. Сьогодні цей навчальний заклад є інтелектуальним центром оборони, що готує фахівців, без яких неможлива сучасна війна. Офіцери бойового…
До написання цього матеріалу мене підштовхнули кілька випадків, із якими довелось зіткнутися, будучи пацієнтом одного з військових лікувальних закладів.
Військові медики роблять все можливе, щоб врятувати життя і повернути здоров’я пораненим військовослужбовцям. На сайті АрміяInform ми неодноразово розповідали про громадянський і професійний подвиг лікарів у погонах. Однак далеко не всі пацієнти сприймають роботу лікарів із вдячністю. Є люди, які своєю поведінкою не лише заважають роботі військових медичних закладів, але й відверто ганьблять військовий однострій. Отже, саме про них далі…
Заради «хайпу»
Приймальне відділення будь-якого військового шпиталю — це завжди просто вир хворих, поранених військовослужбовців та супроводжуючих їх медиків, рідних і просто знайомих. Між собою військові лікарі називають приймальне відділення «гарячим цехом». І в цьому є певна частка правди, адже часу на відпочинок тут просто немає. Проте одного разу робота цього відділення була зупинена військовослужбовцем однієї з бригад.
Щойно зайшовши до відділення, він поскаржився на погане самопочуття і біль в ділянці серця. Черговий терапевт оглянув візитера, виміряв тиск, зробив кардіограму, проте результати нічого не показали. Та воїн дедалі голосніше починав скаржитись на те, що йому стає гірше і він, за його відчуттями, от-от помре. Тоді лікарі скерували його на комп’ютерну діагностику серця. До речі, цього пацієнта прийняли поза чергою, адже було незрозумілим, що з ним коїться. Та й комп’ютер теж не показав критичних захворювань.
— Я хочу лежати в цьому шпиталі, а ви намагаєтесь від мене відкараскатись, — голосно кричав до лікарів військовий, дістаючи з кишені телефон. — Зараз я все виставлю в інтернет, хай світ дивиться, як до простих захисників ставляться в лікарнях. Ви всі хабарники і лише наживаєтесь на людському горі.
Звичайні вмовляння на нього не діяли. Людина продовжувала зухвало та нестримно себе поводити і заважала приймати інших пацієнтів. Відтак лікарі викликали патруль Військової служби правопорядку. До слова сказати, військові правоохоронці прибули дуже швидко і, незважаючи на відверто агресивну поведінку військового, поводились виважено і спокійно.
— От, людоньки, дивіться! Мене хворого прийшли заарештовувати і саджати у в’язницю за те, що я своє здоров’я поклав в армії! — репетував відвідувач на прохання патруля припинити запис, сховати телефон і показати свої документи.
Майже за годину розмов виявилось, що військовослужбовець має із собою лише якусь довідку з медичної книжки, а власні документи в нього нібито вкрали цигани в поїзді. І оскільки підстав для його госпіталізації не було, то військовослужбовця було супроводжено з лікувального закладу. Згодом виявилось, що ця людина веде кілька блогів у різних соціальних мережах, де всіляко паплюжить честь і гідність військових медиків різних шпиталів із західного і центрального регіонів України. І на цій хвилі має чимало підписників і читачів. Багато людей у коментарях щиро співчували цьому аферисту, адже в мережі «Інтернет» він був дуже переконливий, вдягнутий у військову форму і розказував, що захищав Україну. До речі, цей псевдохворий майже на дві години зупинив роботу приймального відділення. За рахунок держави отримав обстеження на кілька тисяч гривень і відверто зіпсував настрій всій черговій зміні лікарів. Та не це головне. Адже він своїми інформаційними аферами дає поживний матеріал для пропагандистських структур ворога, які радо підхоплюють і поширюють такі матеріали, зводячи наклепи на Збройні Сили України.
— Такі випадки в нас трапляються доволі часто, — поділився один із чергових лікарів. — Бувають як провокатори, так і відверті симулянти, які прагнуть провести службу, займаючи госпітальне ліжко. Та ми вже навчилися давати раду і з ними, і з власними емоціями. Адже всі лікарі добре розуміють, що більшість людей, які потрапляють сюди — це Герої, які варті нашої поваги.
«Я вАєвал — імєю право…»
Таку фразу мені довелося почути вже в палаті. Один із новоприбулих поранених бійців відразу звернувся до молоденької медичної сестри, що приймала нових пацієнтів:
— Сиш, мАлАя, я МариупАль защищал, так шо мєтнУлась мухой и ноги мне пАмила!
На відповідь медсестри, що хоч і військові заслуги пацієнта вражають, та вона йому не прислуга, а медичний працівник, і що стан пораненого дозволяє йому самому сходити до душової кімнати та помитися, він продовжив:
— Та чо ти єрпєнишся! Я те денег дам, купишь себе, там, кАнфеток…
Та далі поведінку цього хама зупинили самі поранені, які були поруч із ним в палаті. У присутності лікаря і медичних сестер його змусили попросити пробачення і попередили, що, коли він не перегляне своєї поведінки, то його «лікування» буде більш швидким, ніж він собі запланував.
— Ми добре розуміємо, що поранення часто змінює людину не в кращий бік, — розповіла старша медична сестра одного з відділень. — Та іноді нашим медсестрам доводиться стикатися з відвертим хамством з боку пацієнтів. Добре ставлення до них і щире прагнення допомогти їхньому швидшому одужанню вони іноді сприймають дуже неправильно. Знаєте, це ранить. Однак ми ж бачимо, що переважна більшість хлопців — це дійсно цвіт нації. І ми тут саме заради них.
«Я на вас до суду подам!»
Операція з видалення уламка російської міни з головного мозку пораненого захисника України тривала 25(!) годин. Весь цей час бригада нейрохірургів боролася за те, щоб воїн не перетворився на безпорадний «овоч», а продовжував жити повноцінним життям. Для його порятунку були залучені найкраща з нейрохірургічних бригад та дорога унікальна апаратура. Однак після успішного завершення операції їм відпочити не вдалося. Річ у тому, що на робочому столі одного з хірургів чекав лист-скарга та запит від відповідного працівника Військової служби правопорядку, аби медик дав роз’яснення з приводу звернення громадянина. У зверненні військовослужбовець був категорично не згоден зі встановленим йому діагнозом і вимагав більш «важкого» висновку лікаря, який би давав право на оформлення інвалідності. До того ж наголошував, що нібито лікарі натякали йому на хабар, за який вони можуть посприяти у вирішенні питання.
— Ну от і що з цим робити? — в розпачі розвів руками лікар. — У нього ж є дані об’єктивного обстеження висококласною апаратурою нашого шпиталю. Ну нема в нього того захворювання, яке він собі хоче! І навіщо брехати про якісь там натяки? Тепер замість сну — знову пояснювальні писати. А ще треба підготуватися до наступної операції.
До речі, у Військовій службі правопорядку нашому виданню розповіли, що подібних звернень військовослужбовців чимало. Більшість із них — це прагнення помститись певним посадовим особам або вчинити тиск на їхні дії. Однак за кожним фактом звернення має відбутися певна слідча процедура, яка виявляє правдивість або фейковість скарги. На жаль, ефективного механізму протидії подібним брехливим скаржникам немає. Тому своїми діями вони не лише завантажують військові правоохоронні органи, але й додають клопотів посадовцям, які сумлінно виконують свої обов’язки.
Та, на щастя, не всі пацієнти такі. Наостанок хочу розповісти про кардинально інший випадок.
— У нас проходив лікування військовослужбовець із важкою мінно-вибуховою травмою, — розповіла керівник одного з відділень. — Внаслідок вибуху він втратив руку і ногу, а ще мав значні ушкодження обличчя, майже втратив зір, повністю втратив відчуття смаку і запаху. Та попри все, цей Воїн залишився людиною з надзвичайно світлою душею, оптимістом із прекрасним почуттям гумору. Навіть потребуючи допомоги, він намагався зробити все, щоб не обтяжувати медичний персонал відділення, де проходив лікування. Умів підняти настрій кожному, хто був поруч.
Отже, поважаймо роботу один одного, незважаючи на складність обставин і битв, що точаться навколо нас, адже наша сила — в єдності. Разом переможемо.
Фото автора
