У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
У кожній артилерійській батареї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка є штатна посада «оператор дронів». І ці аеророзвідники, яких недарма називають «очима артилерії», виконують надважливі завдання в безпосередній близькості від ворожих позицій — виявляють цілі та корегують влучні постріли своїх побратимів.
Сергій, старший групи розвідки артилерійського дивізіону, розповідає про свою роботу напрочуд скромно: «Знаходимо цілі, виявляємо кацапів, скидаємо координати нашим артилеристам, артилеристи їх відпрацьовують, ми підкидаємо коректури…».
Насправді у такої «простої роботи» є багато нюансів. Спостереження й уточнення координат відбувається під шаленим вогнем, за групами розвідників ведеться цілеспрямоване полювання, самі дрони «на нулі» постійно втрачаються, і не можна просто взяти й купити новий «у сусідньому магазині».
Загалом на передовій працює поперемінно кілька груп аеророзвідки бригади, у кожній групі — по три військовослужбовці: «Багато людей із собою не візьмеш, та вони й не потрібні, — розповідає Сергій. — У нас нічна й денна зміна, виїжджає одна група, а решта — в готовності, на підтримці. Маленькі дрони мають невеликий запас часу польоту, тому намагаємося розгорнутися якнайближче до позицій п*дарів. Шукаємо споруду або інше укриття, щоб нас не було видно з їхнього боку, з їхніх дронів. Ми досить мобільні, постійно змінюємо позицію, координати передаємо через старлінк…».
За словами старшого аеророзвідників, українські артилеристи — справжні професіонали.
— Бувають такі моменти, що влучали прямо у кватирку штабу п*дарів, — говорить Сергій. — Навіть зі старою радянською гаубицею 2С3 «Акація» наші хлопці працюють дуже гарно. Окупанта ми стримуємо, і всі впевнені, що противник не прорветься.
Самі оператори дронів теж професіонали з великої літери. У групі лише добровольці, які пройшли суворий відбір — охочих працювати з БПЛА досить багато. Усі хлопці з розвідгрупи непогано жили до широкомасштабного вторгнення: юрист Сергій був старостою села на Кіровоградщині, його земляк, теж Сергій, педагог за освітою, працював в автобізнесі, ще один член команди, Роман, — електрик, водій. Обидва Сергії в перші ж дні великої війни прийшли до ТРЦ і призвалися до рідної кіровоградської бригади. Історія Романа трохи відрізняється: він з Бериславського району Херсонщини, який одразу опинився під окупацією. Лише в серпні 2022 року Рома зумів вивезти рідних у безпечне місце та сам вибрався на вільну територію. Тут він теж одразу звернувся до «військкомату» і наприкінці літа також опинився в мотопіхотній бригаді «гордієнківців». У складі бригади хлопці звільняли Херсонщину, потім воювали в самому Бахмуті, тепер — на його околицях.
Усі оператори дронів проходять серйозне навчання в спеціальній школі в Києві, а потім — два тижні навчаються на практиці в бригадній розвідці. За словами старшого Сергія, добір, окрім перевірки вміння керувати дронами, включає й перевірка психологічної спроможності кандидата працювати на «передку»: «Це дуже важливо, — розповідає Сергій. — Тому що весь час хлопці в напрузі працюють, потрібно побачити, що вони справляться під обстрілом. Вони мають бути максимально зосередженими, дрони літають із вимкненими системами навігації, в ручному режимі, багато факторів небезпеки, а завдання — відповідальне».
На озброєнні дивізіону здебільшого квадрокоптери DJI Mavic та бригадний БПЛА — американський Autel. Під час нашої розмови хлопці постійно згадують із вдячністю волонтерів, які передають підрозділу дрони.
— У мене хлопці працюють дуже гарно, — говорить старший аеророзвідників. — Вони витягують дрони навіть з-під РЕБів росіян, вони стараються їх не губити. Але без втрат не буває.
Інший Сергій підтверджує, що «мавіки» часто втрачаються, тому що працюють буквально над позиціями противника: «А бригадному далеко залітати не потрібно — у нього 300-кратний зум, — говорить Сергій. — Але «мавік» коштує до 100 тисяч, а цей у комплекті — понад 900 тисяч».
Його підтримує Роман: «В ідеалі, я би сказав, дрон для артилерії — це DJI Matrice. У нас таких, на жаль, немає, дуже коштовний — не кожен волонтер захоче його дати. Matrice-30 коштує порядку 600 тисяч, а Matrice-300 — лише сам дрон до мільйона, плюс до нього потрібна окремо камера за 120 тисяч і додатковий пульт управління, тому що ми літаємо без супутників і треба дві людини для управління — пілотування самим дрон і його камерою».
Фото автора
