Якщо раніше росіяни покірно терпіли всі негаразди, пов’язані з розв’язаною ними ж війною проти України, та будь-які знущання з боку…
З Павлом Петровичем Мигуном ми випадково познайомилися на уроці патріотичного виховання у Вінницькій обласній станції юних натуралістів. А я ще тоді подумала: звідки у звичайного біолога такий інтерес до військової справи? Аж поки учениця не підказала: «Наш учитель півтора року на фронті воював — на самій передовій!».
Учитель був командиром бойової машини піхоти у складі 72-ї бригади. У яких тільки перипетіях не побував. Під час боїв дістав контузію та травму хребта. Після демобілізації він започаткував кілька патріотичних проєктів, активно допомагав війську. У 22-му очолив один із місцевих волонтерських центрів.
Допомагав, зокрема, і підрозділу сина Юрія, який у березні 22-го пішов на війну. Павло Петрович завжди наголошував, як пишається сином і яким справжнім професіоналом той став. Юрій же щоденно підтверджував слова батька героїчними вчинками.
Воїн із позивним «Еней» понад рік воював у найгарячіших точках фронту. Юрій був воїном 35-ї окремої бригади морської піхоти, досвідченим сапером.
14 червня під час виконання бойового завдання поблизу села Старомайорське на Донеччині Юрій загинув…
Сьогодні рідні, знайомі та небайдужі вінничани провели воїна в його останню путь. У День батька Юрій повернувся до свого батька… на щиті.
Зовнішній пілот, оператор безпілотних літальних апаратів
від 25000 до 35000 грн
Павлоград
Військова частина А4759
Якщо раніше росіяни покірно терпіли всі негаразди, пов’язані з розв’язаною ними ж війною проти України, та будь-які знущання з боку…