Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Перші нищівні наслідки підриву росіянами Каховської греблі відчули на собі кілька областей України. Серед них і Миколаївщина. До окремих її населених пунктів також прийшла велика вода, зокрема й до селищ Нововасилівка та Афанасіївка Снігурівського району, які розташовані на березі річки Інгулець.
Та жоден мешканець не лишився наодинці, й допомога у напівзатоплені села прибула майже одразу. Евакуація проводилася силами ДСНС, ЗС України, місцевої влади та волонтерів.
Населені пункти розташовані на березі річки Інгулець, і за звичайних умов мальовничі водні краєвиди були лише в радість. Нині, за словами місцевих мешканців, затоплено понад сто будинків. Люди намагаються врятувати бодай щось зі свого майна та господарства, проте надії не втрачають, — головне вони живі-здорові.
Переправи, яка ось-ось рушить, чекають і волонтери, котрі відгукнулися та прийшли на допомогу практично миттєво. Тут нині чимало одеситів. Саме це село для Давида вже ніби рідне, адже буває він тут часто.
— Ми кожні два тижні приїжджали в Афанасіївку після деокупації, до того ще, як тут усе затопило. Люди в сльозах, у паніці, з розбитими серцями, не знають, що робити далі, тому що їхні домівки, їхні міста, де вони жили, затоплені. Сьогодні привезли питну воду, засоби гігієни, аби роздати нужденним людям, — розповів волонтер Давид.
Нині нагальна потреба в цих населених пунктах — саме вода, адже далеко не всі можуть і хочуть евакуюватися. Везуть із собою волонтери, звісно, і їжу, ліки та одяг.
— Позаду мене острів, ну, штучно зроблений острів, через те, що дамбу прорвало. Там досі перебувають близько 500-700 людей. Багато з них поки що, на жаль, не хочуть евакуюватися. Тож із ними постійно працюють психологи ДСНС або просто звичайні волонтери. Зараз плануємо перевозити на той берег їжу, предмети гігієни і, звісно, питну воду, — продовжив Давид.
У звичайних умовах дістатися до села було б не складно, особливо маючи плавзасіб, але зараз надто сильна течія, і без допомоги військових — ніяк. Люди безмежно вдячні захисникам, які прийшли їм на допомогу. Добудувавши поромну переправу, військові почали допомагати в проведені евакуації.
Люди в Україні незламні, й, спостерігаючи, як згуртувались усі в цю скрутну хвилину, усвідомлюєш, що нас не візьме ані велика війна, ані велика вода.
