Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
У цивільному житті Віталій понад 10 років пропрацював далекобійником у різних країнах Європи. З початком широкомасштабного вторгнення російських окупантів чоловік відразу повернувся в Україну та став на захист рідної домівки.
— Після підготовки в навчальному центрі за розподілом був призначений в одну з окремих мотопіхотних бригад. А саме в евакуаційну бригаду медиків, — починає розповідь Віталій. — Завдяки моєму водійському досвіду обійняв посаду водія евакуаційної бригади. Тоді я вперше сів за кермо Mercedes-Benz Unimog, пізніше отримав американський Hummer.
Перші бої Віталій зустрів на Миколаївщині, де займався евакуацією поранених військових. Тоді він щоденно виїздив на позиції та забирав хлопців до медзакладів. Пізніше його підрозділ був передислокований на схід України. Вже понад пів року Віталій виконує бойові завдання неподалік Донецька. На своєму Hummer він евакуював не один десяток поранених воїнів.
— На американському всюдиході вже їжджу майже 8 місяців. Про цю автівку ходить багато легенд і вона відома по всьому світу. Справді, машина дуже якісна і надійна. Саме медичний варіант цього авто дозволяє забирати двох лежачих поранених з важкодоступних місць, де безсила інша колісна техніка, — говорить Віталій. — Через те, що вона не броньована, під’їхати безпосередньо на позиції ми не можемо, доводиться чекати на визначеній точці. Туди поранених довозять на бронетехніці, а далі ми їх евакуйовуємо до найближчих медзакладів.
Разом із водієм на евакуаційній машині працюють два лікарі, які в дорозі надають пораненим допомогу, стабілізують їхній стан. Для цього в автомобілі є усі необхідні технічні засоби та медичні препарати.
— Як правило, нам безпечніше працювати вночі. На жаль, нині спостерігаємо підлу тактику: російські окупанти намагаються вполювати машини з червоним хрестом. У темну пору доби ми менш помітні для рашистів. Однак виїжджаємо в будь-який час, коли отримуємо інформацію про поранених. В особливо небезпечні місця намагаюся проскочити якнайшвидше. Потужність двигуна цього автомобіля не раз ставала у пригоді, коли треба було швидко покинути місця, куди прилітали ворожі снаряди, — зазначає Віталій.
Військовий водій зізнається, що жодного разу не пошкодував, що покинув улюблену роботу за кордоном та добровільно став на захист Батьківщини.
— Багато моїх знайомих водіїв-далекобійників повернулися в Україну та підсилили ЗСУ. В цьому полягає наша сутність звичайних українців. Ми не тікаємо від проблем, а всі гуртом намагаємося їх вирішувати, особливо коли це стосується наших близьких, рідних та країни, — наголошує Віталій.
Фото автора
