Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Правобережжя Херсонщини сьогодні є надійним форпостом, який унеможливлює проникнення російського агресора в глиб української території. Підрозділи окремої бригади, що перебувають на південному напрямку, щодня роблять усе можливе, щоб наблизити перемогу та убезпечити мирне населення Херсонщини від російських обстрілів.
Діставшись до визначених позицій, розпитую хлопців про ситуацію в більш безпечному місці, в укриттях, адже ворог розпочав активну розвідку за допомогою БПЛА.
— Обстановка стабільно напружена. Вони нас не можуть знайти, вирахувати, де ми перебуваємо, як пересуваємось, ось і б’ють по мирних жителях від злоби. Застосовують частіше міномети — 120-ті, 80-ті, також дуже часто намагаються скидати з дронів гранати. Та в нас є всі потрібні засоби, щоб і «бачити», і саджати їхні «пташки», — розповів військовослужбовець «Стріла».
Аби захистити цивільне населення, наші оборонці намагаються і кількість особового складу противника, і його озброєння суттєво зменшити.
— Стежимо пильно за тим берегом. Одного разу помітили ворожий розрахунок, скинули координати, й наші мінометники одразу гарно відпрацювали, тож той розрахунок уже більше ніколи не робитиме свою чорну справу, — поділився інший захисник на псевдо «Форест». — Частіше за все використовуємо 60-й міномет, який дозволяє швидко, мобільно та влучно виконувати завдання.
А завдання в цього підрозділу різноманітні: це й ведення на визначеній ділянці спостереження та розвідки, запобігання проникненню ворожих ДРГ та, звісно, завдання вогневого враження російському агресору.
Значну увагу військовослужбовці приділяють якісному маскуванню позицій, їх постійній зміні, що дозволяє уникнути втрат. Окрім того, у підрозділі, коли є вільний час, постійно проводяться навчання з тактики ведення бою, стрільби тощо, адже до повномасштабного вторгнення частина особового складу зовсім не мала бойового досвіду.
Серед них і захисники з позивними «Механік» та «Макс». Батько та син наприкінці лютого минулого року разом пішли до військкомату.
— Я за нього, звісно, завжди переживав, особливо в перші дні, коли ми тільки потрапили в зону бойових дій. Було дуже неспокійно, тривожно, адже ми не до кінця ще розуміли ситуацію й не було такого досвіду, як зараз, — розповів «Механік».
За словами «Макса», тепер уже набагато легше, адже є досвід, а поряд — досвідчені командири. У мирному житті він був інженером, коли прийшов у підрозділ, став спочатку стрільцем, а згодом опанував посаду «оператор БПЛА». Долати труднощі йому допомагає підтримка батька, рідних та інколи й геть незнайомих людей.
— Щоразу, коли тобі пишуть незнайомі люди, підтримують, допомагають фінансово на новий дрон, розумієш, що на тебе покладають великі надії, тому цих людей я в жодному разі не можу підвести, — додав «Макс».
Мрії батька й сина тут, на фронті, співзвучні зі сподіваннями мільйонів українців, і ці колишні інженери, докери та аграрії переконані, що це — лише справа часу. Проте головним завданням наші захисники вважають не лише стримування ворога, а повне звільнення рідної землі.
— Хочемо зайти до Криму, завершити там, де все почалось у 2014 році, така наша ціль, — усміхаючись, наостанок каже «Механік». — Не знаємо, який буде напрямок у нашої бригади, але підрозділ готовий здобувати повну перемогу, виконувати поставлені завдання.
Фото і відео автора
