Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
АрміяInform продовжує цикл матеріалів про те, як росія впродовж своєї історії веде війни, що мають багато спільних рис. росіяни весь час намагаються загарбати чужу територію, не рахують власних втрат, а також мародерять, знущаються з мирного населення та намагаються уникнути відповідальності за воєнні злочини…
У збройних конфліктах, що відбувалися в країнах Африки у 1970–1990 роках (Ангола, Ефіопія, Мозамбік, Зімбабве та ін.), брали участь сотні радянських військовослужбовців — радників, чинних солдатів і офіцерів різних родів військ. Досі інформація про багатьох із них зберігається під грифом «таємно», так само як і відомості про кількість загиблих. Сховані від стороннього ока й звіти про мільярди доларів, витрачених на нездійсненну мрію про африканські комуністичні держави. Відновити зв’язки зі старими «друзями по зброї» та знайти нових нинішнє керівництво росії вирішило після анексії Криму. Зіткнувшись із загрозою міжнародної ізоляції, москва спочатку вплуталася у сирійську війну на боці президента башара асада, а потім почала вербувати нових союзників на африканському континенті.
Майданчики рф для геополітичного протистояння зі США та іншими країнами Заходу
Як Африку, так і Україну, росія бачить майданчиками свого геополітичного протистояння зі США та іншими країнами Заходу. З початком широкомасштабного вторгнення в Україну боротьба за вплив на африканському континенті стала найбільш напруженою з часів холодної війни.
Країни Африки в кремлі вважають «недорозвиненими», де можна випробовувати будь-які експерименти, що направлені проти демократичного устрою. А Україну, як відомо, в москві взагалі країною не вважають. Ще 2008 року у розмові з тодішнім Президентом США Джорджем Вокером Бушем путін заявив: «Ти ж розумієш, Джордж, що Україна — це навіть не держава! Що таке Україна? Частина її територій — це Східна Європа, а частина, і значна, подарована нами!» Тоді кремлівський карлик чи не вперше прозоро натякнув про свої наміри: якщо Україну захочуть прийняти до НАТО, то вона просто припинить існування.
Першою країною, де з’явилися російські найманці, комерсанти та політтехнологи, стала у 2018 Центральноафриканська республіка, де «в складній політичній ситуації» опинився президент Фостен-Аршанж Туадера. Особиста охорона президента відтоді складається переважно з росіян, вони ж озброїли та інструктують місцеву армію. Проте місцеве населення після кількох років російського «ефективного менеджменту» топче триколори. Країну знову поглинула громадянська війна…
Україну за часів проросійського президента януковича також наповнювали російські силовики, комерсанти та політтехнологи. До чого це призвело — всі ми є свідками. Адже «русскій мір» означає війну…
Участь у бойових діях так званої приватної військової компанії “вагнера”
Ще одна спільна риса війни в Україні та сучасних воєн у Африці, в яких залучена росія, — участь у бойових діях так званої приватної військової компанії «вагнера». Це збройне формування, що було визнане міжнародною злочинною та терористичною організацією, комплектується російськими та іноземними найманцями, засудженими злочинцями. Окрім України, де «вагнерівці» присутні на боці росії з 2014 року, вони воюють у Сирії на боці диктатора асада, у Судані, Лівії та в ЦАР. Учасники групи в усіх країнах скоюють численні воєнні злочини, злочини проти людяності тощо.
Так, 27 жовтня 2021 року експерти Ради з прав людини ООН попередили, що російська воєнізована група «вагнера» «жорстоко переслідувала та залякувала цивільних, включаючи миротворців, журналістів, працівників гуманітарної допомоги та національні меншини в Центральноафриканській Республіці». Рада закликала уряд ЦАР розірвати всі зв’язки з групою «вагнера». Але цього не сталося, і вже в січні 2022 року російські найманці вбили щонайменше 65 мирних жителів у селах Аїгбадо та Янга. А після початку широкомасштабної війни в Україні «вагнерівці» намагаються вербувати громадян ЦАР для участі в ній.
Свої “успіхи” росіяни закріплюють пам’ятниками
Свої «успіхи» в центральній Африці росіяни закріпили пам’ятником «російським військовим інструкторам — захисникам ЦАР», який встановили 29 листопада 2021 року в столиці республіки місті Бангі. Аналогічно після окупації Криму та частини Донецької й Луганської областей загарбники встановлювали мілітарні маркери «русского міра». Серед них пам’ятники «вєжлівим людям» і «ополчєнцам» (Крим), «російським добровольцам» (Луганськ), «героям днр» (Донецьк), «бабушкє с красним флагом» (Маріуполь)… Окупанти, мов собаки, всюди мітять захоплену територію, бо ніщо, окрім цих ідеологічних брил, не фіксує їхню так звану владу.
В Африці пам’ять про радянський союз швидко зникла разом із поколінням африканських лідерів, які отримували від нього «допомогу». Аналогічна доля чекає й сучасні російські «політтехнології». Перед тим, як у Судані навесні 2019 року впав режим диктатора омара аль-башира, російські політтехнологи в умовах загальнонаціональних акцій протесту щосили намагалися врятувати диктатуру від краху: радили владі Судану «розширити юридичне поняття «заклик до повалення державного ладу Республіки Судан», «посилити покарання за організацію та участь у несанкціонованих мітингах та зборах», запровадити поняття «іноземний агент», блокувати в досудовому порядку незалежні ЗМІ, засмічувати інформаційний простір фейковими «інсайдами», влаштовувати «ремонтні роботи» у місцях проведення протестних акцій, займати протестні майданчики офіційними заходами, затримувати «основних координаторів та лідерів протесту за добу до акцій з подальшим розміщенням у місцях обмеження волі до повної стабілізації обстановки». І так далі. Переписуючи власні методички, вони іноді навіть забували змінити в них слово «росія» на «Судан». У квітні 2023 року в країні знову розпочалися бойові зіткнення, участь у яких на боці однієї зі сторін беруть «вагнерівці»…
росіяни пішли з втратами…
Майбутню поразку російської армії в Україні доповнюють військові провали в Африці. Крахом закінчилася наприкінці 2019 року спроба російських найманців придушити виступи ісламістів на півночі Мозамбіку, в багатій нафтою і газом провінції Кабу-Делгаду. росіяни пішли з втратами, а влада Мозамбіку почала залучати ПВК із сусідньої ПАР. У Лівії 2020 року «вагнерівцям» так і не вдалося разом із армією фельдмаршала халіфи хафтара взяти столицю країни Триполі. І цей перелік можна продовжувати.
Сьогодні через економічні проєкти, торгівлю озброєнням та найманцями, москва намагається отримати голоси африканських країн в ООН. Але вона не має особливих успіхів і на цій ділянці. Світ, схоже, нарешті розуміє, що росія — це країна-терорист, джерело негараздів на всій планеті. І чим швидше Україна Переможе, тим швидше Земля позбавиться отрути, яку продукує вже багато століть поспіль москва.
