Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Військово-політичні події в Південно-Східній Азії та в районі Перської затоки у 1978–1980 роках спонукали керівництво США сформувати так звані Сили швидкого розгортання. Нові війська повинні були мати високу мобільність і вогневу міць. Для перевезення піхоти та вогневої підтримки військ підрозділам СБР були потрібні колісні бойові машини-амфібії високої прохідності з гарною захищеністю та вогневою потужністю. Основою СБР мала була стати морська піхота, і тому в рамках командування Корпусу морської піхоти (КМП) у 1980 році створили управління LAV (Light Armored Vehicle — легкоброньована машина), що відповідало за проведення конкурсу на нову бойову машину. Нею згодом і стала колісна бойова машина за звичною нам класифікацією, швидше — колісна бойова машина піхоти, БМП LAV-25.
Але спочатку ще трошки з історії її створення. Так от, однією з вимог до нової бойової машини була можливість її транспортування повітрям важкими транспортними вертольотами СН-53 та водою десантними кораблями на повітряній подушці LCAC.
Після оціночних випробувань, що відбулись у 1982 році, керівники управління LAV Пентагону оголосили переможцем конкурсу швейцарський бронеавтомобіль «Піранья» 8×8 («Piranha») фірми MOWAG (MOtorWAGenfabrik), який мала виробляти за ліцензією канадська компанія «Дженерал Моторзоф Кенеда» (General Motors Canada, GMC). Хоча остаточне складання здійснював завод фірми GMC, монтаж низки систем та озброєння проводили в США. Так, башту з 25-мм гарматою розробила та випускала американська фірма Delco. Інша американська фірма Arrowpoint відповідала за інтеграцію системи управління вогнем і озброєння в загальну конструкцію LAV-25.
Початковий контракт передбачав постачання КМП 969 бронеавтомобілів LAV у кількох варіантах, але пізніше загальна кількість закуплених бойових машин на базі LAV була зменшена до 759. Перші легкі БМП LAV-25 надійшли на озброєння Корпусу морської піхоти США в жовтні 1983 року для батальйонів LAV (по 147 машин у кожному); по одному такому батальйону було сформовано у складі кожної дивізії морської піхоти, закінчення поставок — 1987 рік. Крім США, LAV-25 перебуває на озброєнні у ЗС Австралії (поставлено 47 одиниць), а модифікації цієї БМП набули у світі ще більшого поширення.
Загалом же, БМ LAV-25 базується на звичайному шасі бойової машини «Піранья» 8×8 з озброєнням, встановленим у розробленій фірмою DelcoSystems двомісній башті, що обертається. У башті були змонтовані стабілізовані у двох площинах спарені 25-мм автоматична гармата М242 Bushmaster з готовим до стрільби боєкомплектом у 210 снарядів (ще 210 в укладці в підбаштовому відділенні) і 7,62-мм кулемета (загальний боєзапас 1200 набоїв). Кути піднесення зброї від −10° до +60°. На лобовій частині башти встановлені два блоки димових гранат М257 (по чотири в кожному, боєкомплект — 8 гранат L8А1). У корпусі бронеавтомобіля розміщено також 4050 5,56-мм патронів до штурмових гвинтівок M16A2 для десанту. На даху башти можливе встановлення зенітного кулемета калібру 7,62 або 12,7 мм.
Командир і навідник використовують стабілізовані у вертикальній площині комбіновані приціли для денного та нічного бачення. При цьому навідник має лазерний далекомір і тепловізор, зображення від якого може виводитися на дисплей командира. Крім цього, на даху башти встановлені перископічні прилади спостереження: 7 у командира та одна в навідника. Башта LAV-25 дещо зміщена вліво щодо діаметральної площини машини.
Корпус БМП герметичний зварний з листів високоміцної сталі, що захищає від 7,62 мм куль і легких осколків. Моторно-трансмісійне відділення (МТВ) розташоване попереду праворуч, а ліворуч — місце механіка-водія. Перед його люком змонтовані три перископічні прилади спостереження, один з яких (центральний) може замінюватися на пасивний прилад нічного бачення. Заброньований об’єм машини — близько 8,4 м³.
До складу екіпажу БТР входять командир, навідник та механік-водій. У кормі розташоване десантне відділення для розміщення шести повністю екіпірованих бійців, які можуть користуватися двома люками в кормовому листі та ще двома на даху. Десантники можуть вести спостереження через 6 перископів, два з яких змонтовані в кормових дверях. У лівому борту середини корпусу розташований люк для аварійного покидання машини. Амбразури для ведення вогню десантниками з особистої зброї на базових моделях були відсутні, але на машинах останніх випусків вони таки були встановлені.
Машина обладнана фільтро-вентиляційною системою з індивідуальними масками М8А1 та системою попередження про застосування зброї масового ураження (ЗМУ) М43А1. Додаткове оснащення — кілька радіостанцій AN/PRC-68. Рух по воді здійснюється за допомогою двох гребних гвинтів, розташованих у задній частині корпусу. А керування ними відбувається за допомогою чотирьох спеціальних рулів. Для запобігання забризкуванню на носі машини є водовідбійний щиток, що піднімається за допомогою пневмоциліндрів.
На БМП встановлено дизель з турбонаддувом Detroit 6V-53T потужністю 275 к.с. та автоматичну трансмісію Allison MT653 з 5 передачами руху вперед і однією назад та відбором потужності на два гребні гвинти. Підвіска коліс незалежна торсіонна зі спіральними пружинами та гідравлічними амортизаторами. Чотири передні колеса можуть відключатися від трансмісії. Колеса фірми Michelin мають дві незалежні камери, шини армовані. На випадок необхідності заміни перевозяться 1–2 змінні покришки. Гальма — пневматичні/гідравлічні. Максимальна швидкість ходу по шосе становить до 95 км/год, на плаву — 10 км/год. При ємності паливних баків 300 л запас ходу без дозаправки сягає 670 км.
Командування КМП ставило перед підрозділами, озброєними LAV-25, наступні тактичні завдання:
— вогнева підтримка піхоти в обороні та наступі;
— вогнева підтримка мотопіхоти на гусеничних бронетранспортерах-амфібіях AAV7A1 у складі полкової механізованої групи;
— розвідувальні та диверсійні дії за лінією фронту, інженерна розвідка оборони противника.
Аналізуючи гіпотетичні воєнні дії, командування КМП основні ризики на полі бою для LAV-25 бачило у бойових вертольотах типу радянських Мі-24 та основних бойових танках. Загроза з боку танків батальйону LAV певною мірою нейтралізовувалась включенням до його складу бойових машин LAV-AT, озброєних ПТУР TOW. Для протидії повітряному противнику було вирішено розробити варіант LAV, озброєний керованою ракетою Stinger та п’ятиствольною 25-мм автоматичною гарматою GAU-12 з високою скорострільністю. По суті, морські піхотинці запропонували розробити ще кілька варіантів бронеавтомобіля LAV. Основною ідеєю було посилення озброєння.
-
- Схема розташування механізмів і озброєння в LAV-25. Малюнок: markfranklinarts
-
- Легка бронемашина LAV-25. Фото: USMC
Водночас із пропозиціями щодо розробки нових варіантів LAV, за результатами дослідної експлуатації, нарікання викликала відсутність вбудованих у вихлопну систему двигуна генераторів диму, електро-гідравлічні приводи башти (заміна їх повністю електричними підвищувала швидкість наведення та зменшувала рівень шуму), зовнішніх паливних баків тощо. Більшість побажань замовника надалі було враховано.
«Варто зазначити, що розвиток бойових машин родини LAV не закінчився у минулому столітті і не припиняється донині. Так до 2007 року LAV-25 було модернізовано з метою підвищення виживання та розширення його бойових можливостей. З цією метою розроблені та встановлені комплекти посилення захисту машини шляхом встановлення додаткової навісної броні та протиосколкових підбоїв. Тим самим забезпечено круговий захист машини від 14,5-мм бронебійних куль (екіпажу та десанту). Модернізовані бронетранспортери отримали назву LAV-А2. Тоді ж було визначено, що ці машини залишаться на озброєнні Корпусу морської піхоти США до 2024 року, а за деякими оцінками час їх служби може бути пролонговано аж до 2035 року», — повідомив у коментарі агентству АрміяInform начальник інформаційно-аналітичного відділу Центру досліджень трофейного та перспективного озброєння та військової техніки Генерального штабу ЗС України полковник Олександр Заруба.
— У моделі LAV 6.0 окрема історія: це була нова розробка бронемашин. Спочатку вони призначалися для постачання в підрозділи канадської армії. Порівняно з колишніми варіантами даного сімейства, у них врахований досвід застосування в Афганістані, зокрема завдяки встановленню V-подібного днища значно посилено протимінний захист. Потужність двигуна вже становила 450 к.с. (на 100 к.с. більше, ніж раніше), що підвищило рухливість.
А півтора року тому протестували вже LAV 700. Під час випробувань використовували найновішу башту із новою 50-мм автоматичною гарматою XM913 Bushmaster. Даний бронеавтомобіль військові США цілком можуть розглядати як перспективну бойову машину для власної армії, як заміну все-таки застарілих LAV-25, — резюмував свій коментар Олександр Заруба.
Відео: Gung Ho Vids.
