Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Нещодавно українці могли бачити відео, як воїни окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка зірвали спробу ворога захопити українські позиції на Авдіївському напрямку. Під час невдалої атаки ординці втратили декілька одиниць броньованої техніки, а штурмова розвідувальна група бригади в кількості 7 осіб захопила в полон 22 окупантів зі спеціального елітного підрозділу рашистів «Шторм». Крім рішучих дій розвідувальної групи, хочеться відмітити злагоджену роботу артилерійських підрозділів з’єднання. Саме після її потужних вогневих ударів вдалося зупинити просування колони ворожої техніки.
Як з’ясувалося, українські гармаші застосували того дня тактику зосередженого вогню. Одночасно по окупантах відкрили вогонь з різних артилерійських систем — з гаубиць, САУ, РСЗВ БМ-21 «Град», танків. За лічені хвилини було спалено два броньовані автомобілі «Тигр», БМД і ще декілька одиниць техніки. Вогонь вівся не тільки з різної відстані, а також з різних напрямків, що унеможливило для ворога виявлення місць розташування наших вогневих засобів. Унаслідок цього вони так і не змогли відкрити прицільний вогонь у відповідь. До речі, цю ефективну тактику застосовують наші гармаші майже щодня, особливо під час штурмових дій загарбників. Кореспондент АрміяInform зміг наочно побачити, як її використовують на практиці і наскільки нищівним стає вогонь нашої артилерії для окупантів.
Ми побували на декількох позиціях, де перебувають у режимі очікування різні артилерійські розрахунки. Їхнє головне завдання — прикривати дії піхотних підрозділів, знищувати живу силу і техніку противника, а також завдавати вогневого ураження окупантам під час спроб наступу.
Враховуючи той факт, що ворог постійно намагається вести наступальні дії, нам вдалося швидко переконатися в майстерності наших гармашів втілювати в життя тактику зосередженого вогню. Першою завдала ударів по цілях, виявлених нашої аеророзвідкою, батарея РСЗВ БМ-21 «Град». Щоб вийти на вогневу позицію з району очікування, націлитися і зробити пуск, реактивникам знадобилося декілька хвилин. Злагоджено діяв розрахунок, де обов’язки СОБ виконує офіцер Роман. Відчувалося, що воїни відточили свої дії до повного автоматизму, кожен їхній крок був прорахований до дрібниць. Орієнтування по бусолі, наведення, постріл — цей алгоритм, як «Отче наш», всі визубрили на зубок. Особливо відзначився екіпаж БМ-21 «Град», де номерами обслуги гармаші на псевдо «Бакс» і «Балу». Разом вони вже рік. Пройшли пекло боїв на півдні України. Виходили з оточення під Херсоном, захищали Миколаїв, а зараз тримають оборону навколо Авдіївки.
— Ми вже настільки вивчили один одного, що нам не треба зайвих слів, чи якихось підказок. Кожен знає, що робити і як діяти в тій чи іншій нештатній ситуації. Нам легко працювати, тому що довіра і відповідальність — це головне правило, яким ми користуємося під час виконання завдання. А мотивація в усіх нас одна — знищити ворога і повернутися додому, — каже Роман.
Приємно було спостерігати, як хлопці, майже з коліс, розгорнули установку і відпрацювали по виявлених цілях. Процес згортання був ще швидше.
— Ворог не буде чекати, коли ми відстріляємося і поїдемо геть, зайва хвилина затримки на позиції може коштуватиме всім життя. Тому після виконання завдання негайно робимо перекат у безпечне місце, — додає офіцер.
Ми тим часом переїжджаємо до іншої вогневої позиції:122-мм САУ 2С1 «Гвоздика», щоб побачити, як естафету реактивників продовжують самохідники. Ще підходячи до місця розташування батареї чуємо гучні звуки потужних виходів. Виявилося, що хлопці вже з пів години як працюють, реалізуючи тактику зосередженого вогню. Старший офіцер батареї на псевдо «Фізрук», як колишній вчитель фізкультури з 15-річним стажем, був явно задоволений фізичними і виконавчими здібностями своїх підлеглих. Номери обслуги демонстрували відміні силові якості, завантажуючи важки снаряди і заряджаючи гармату.
— Ворог зранку намагався атакувати наші позиції, тому спочатку встановили вогневий заслон на шляху його пересування, а тепер знищуємо окремі цілі, які надає нам аеророзвідка, — каже «Фізрук».
Згадав офіцер також і події того пам’ятного бою, в якому гармаші знищили ворожу броньовану колону і забезпечили вдалі дії розвідувального підрозділу бригади.
— Тоді ми зробили оркам справжню криваву лазню, — розповідає командир. — Як тільки наші «пташки» побачили просування колони, в голові якої їхав танк і вів біглий вогонь по українських позиціях, відразу отримали наказ вдарити по броньованій групі. Судячи з гучності канонади, яка почалася після цього, зрозумів що схожий наказ отримали й інші артилерійські розрахунки. Вже на відео потім побачили, який потужний вал вогню зустрів цю колону. Били з усього, що є в нас в наявності, починаючи з РСЗВ і закінчуючи звичайними мінометами. За декілька хвилин БМД і «Тигри» перетворили на металобрухт. Психологічний стан ворожої піхоти, яка залишилася живою в тому пеклі, був вже явно підірваний. Вони більше думали не про атакуючі дії, а про те, як швидше скласти зброю і здатися в полон.
Тим часом розрахунок САУ знов отримав цілівказівки, і командир переключився на виконання наступного вогневого завдання. За хвилину заряджена осколково-фугасним снарядом гармата робить постріл — і чергове вогняне привітання відправляється на зустріч з окупантами. Майстерно і злагоджено працюють командир гармати старший сержант Михайло, заряджаючий старший солдат Сергій, старший навідник старший солдат Іван, механік-водій солдат Руслан, старший технік штаб-сержант Руслан. Всі вони підтверджують: дійсно, тактика зосередженого вогню повністю виправдовує своє призначення — ворог зазнає значних втрат і втрачає впевненість у своїх силах.
