Саме такою можливістю скористалася військовослужбовиця 152-ї окремої єгерської бригади з позивним «Ніка». Про свій військовий шлях та повернення до війська вона розповіла кореспонденту АрміяInform. Бажання…
На одному з найгарячіших напрямків Донецької області бої не вщухають ні на хвилину. Безперервні ворожі артилерійські обстріли, в небі «висять» «Орлани», а мужні захисники 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади продовжують тримати стрій та вибивати противника з нашої землі.
Кореспондентці АрміяInform вдалося заїхати на позицію мінометного розрахунку та поспілкуватись із захисниками про їхню роботу та поточну обстановку на лінії зіткнення.
— Основне наше завдання тут — прикривати піхоту, подавлюючи ворога нашими «кабачками». Інколи ми працюємо навіть як снайпери, адже корегуємо вогонь противника, — розповідає командир мінометного розрахунку «Шкет». — Нам допомагає наша аеророзвідка, вони в цій справі справжні боги. Саме вони передають цілі й ми працюємо конкретно по них, натомість кацапи бездумно здійснюють обстріли «квадратами». На мою думку, вони відстали від нас мінімум на п’ять поколінь.
Під час спілкування із захисниками над нашими головами постійно свистіли ворожі снаряди та лунали вибухи. Але мінометний розрахунок тільки й очікував, коли настане момент і буде конкретна ціль.
Після надходження команди разом із військовослужбовцями ми вирушаємо до міномета, який за декілька хвилин поповнить ряди «хороших рускіх».
— Спочатку командир розрахує коректуру, а потім передасть мені цифри. Я їх виставлю в мінометі, зроблю конкретне наведення, щоб точно влучити в задану ціль, і будемо очікувати команду «Вогонь», — каже старший навідник «Артист».
Команда надходить, а розрахунок починає здійснювати постріли снарядами 120 мм. Відпрацювавши по вказаних цілях, захисники оперативно згортаються та повертаються в укриття.
— Ми перебуваємо недалеко від ворога, тому чудово розуміємо, що діяти повинні точно та швидко. Моє завдання, як номера обслуги, укомплектовувати міни та допомагати навіднику. Середня дальність, на яку ми запускаємо наших «краль», становить три кілометри, максимальна була п’ять, — доповнює військовослужбовець Володимир.
— Попри постійну напругу й зосередженість, ми з моїм розрахунком перебуваємо в піднесеному настрої. Особисто мене мотивує те, що варто мені поглянути на горизонт і я розумію, що там мій дім, який рашисти намагаються знищити. Це працює як додаткова мотивація не здаватися й відбивати нашу землю до останнього суверенного клаптика. Подумки я собі уявляю, як кожна родина повертається до своїх рідних сіл та домівок, в них більше немає страху й ці родини можуть продовжувати своє вільне життя в Україні. Це спонукає кожного захисника тут, — додав «Шкет».
Фото автора
