У 2014 році вони були школярами та випускниками, а у 2026-му стали досвідченими лідерами, командирами. Вони тримають лінію фронту, контратакують,…
У Національному військово-медичному клінічному центрі військові хірурги виконали чергову унікальну операцію.
Не таємниця, що російські загарбники під час вторгнення в Україну з березня 2022 року застосовують артилерійські снаряди, начинені флешетами (металевими дротиками). Зокрема такі снаряди навесні минулого року застосовували під час обстрілу Сумської області. Судмедексперти знаходили флешети в тілах мирних жителів, загиблих у Бучі та Ірпені. Використовували окупанти їх і на Херсонському напрямку. Кожен снаряд танкових або польових гармат може містити до 8000 цих маленьких металевих дротиків.
— Одного дня ми прийняли в госпіталі військовослужбовця, який був поранений флешетою під час артилерійського обстрілу, — розповідає головний хірург Збройних Сил України, кандидат медичних наук полковник медичної служби Костянтин Гуменюк. — З’ясувалось, що металевий дротик пронизав бійцю праву легеню, викликавши скопичення крові в плевральній порожнині, пробив нирку й зупинився в нирковій вені.
З району бойових дій хлопця доставили в мобільний госпіталь, де військові хірурги поставили дренаж у плевральну порожнину, ліквідували накопичення повітря та крові. Стан пораненого стабілізувався, що дало можливість евакуювати його на інший рівень медичного забезпечення в Дніпро, де за допомогою комп’ютерного томографа й було виявлено в нирці металевий дротик. А враховуючи важкий стан військового, його транспортували до Києва.
— Коли він надійшов до нашого госпіталю, ми провели додаткові обстеження та ухвалили рішення виконувати операцію сучасним малоінвазивним методом — лапароскопічним втручанням, — продовжує Костянтин Віталійович. — Добравшись до нирки, магнітом виявили, що флешета перебуває в нирковій вені гострою верхівкою назовні. Якби вона посунулась на кілька сантиметрів чи пройшла до нижньої порожнистої вени, сталася б масивна кровотеча і боєць міг би загинути. Отже, лапароскопічно було виділено ниркову вену та зроблено спробу витягнути флешету.
За словами хірурга, вона дуже щільно була фіксована до нирки, що потребувало виконання конверсії. Через невеликий розріз флешета була видалена, отвір в нирковій вені ушитий, і тоді вся хірургічна бригада зрозуміла, що загроза життю пораненого бійця минула. Всі з полегшенням видохнули.
— Без зайвої скромності зазначу, що у світовій практиці такі оперативні втручання не виконувались, — підсумував Костянтин Віталійович.
Звичайно, виникло бажання познайомитися з врятованим захисником. У палаті на ліжку сидів худенький хлопчина з дитячою усмішкою на обличчі — гранатометник Олександр на псевдо «Йожик».
— На початок широкомасштабного вторгнення я працював за кордоном, — розповів Сашко. — Коли ж по телебаченню побачив зруйновані Бучу, Ірпінь, серце не витримало, і я повернувся в Україну. Пішов на війну добровольцем. Наш підрозділ тримав оборону на одному з рубежів у Луганській області. Ворог гатив майже з усіх видів артилерії. І після чергового прильоту я відчув, як ніби щось пронизало мене зі спини. Зробив два кроки, в очах потемніло й упав. Побратими зняли з мене броник, одежу й викликали бойового медика. Він виявився досвідченим, не розгубився. Наказав мені видихнути, ще трохи притиснув груди й наклав на рану оклюзійну пов’язку.
Лише після закінчення ворожого обстрілу «Йожик» покинув позиції. До місця стоянки евакуаційного транспорту боєць у супроводі побратимів пройшов ще три кілометри. Через сильний біль ішов зігнутим.
— Транзитом через мобільний госпіталь і Дніпровський я потрапив до Києва, до моїх рятувальників, — усміхається Олександр. — Був надзвичайно впевнений, що операція пройде успішно, й не помилився.
«Йожик» на мить замовкає, розвертається до приліжкової тумбочки, дістає паспорт, а вже з нього в поліетиленовому пакеті ту саму флешету, яку витягнули з його нирки хірурги.
— На згадку собі залишив? — запитую бійця.
— Ні, — хитрувато усміхається Сашко. — Маю повернути її окупантам — власникам. Адже завдяки професійній майстерності Костянтина Віталійовича Гуменюка й Рими Борисівни Самойленко я маю можливість після короткого відпочинку знову приєднатися до побратимів і продовжити нищити окупантів.
