Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Європейські оборонні підприємства намагаються не замикатися на співпрацю або модернізацію розробок передових американських концернів, і в деяких країнах збройні сили мають у своєму розпорядженні вітчизняну військову техніку та озброєння. Наприклад, віддаючи належне вже легендарному F-16, можна згадати й суто європейські проєкти військової авіації — багатоцільові винищувачі Tornado, Gripen, Eurofighter Typhoon, Rafale, Mirage 2000. Для цих та інших бойових літаків європейська оборонна промисловість виготовляє й власні спеціальні засоби ураження.
Нещодавно важливою подією для України стала передача Storm Shadow (вона ж SCALP EG) — франко-британської авіаційної крилатої ракети класу «повітря-земля». Але в Європі є й її ефективний аналог, німецько-шведська всепогодна ракета TAURUS, призначена для знищення важливих стаціонарних цілей, які мають потужний захист засобами ППО.
Повна назва цієї крилатої ракети — TAURUS KEPD 350/150, що є абревіатурою від Target Adaptive Unitary & Dispenser Robotic Ubiquity System/Kinetic Energy Penetrating Destroyer. За словами фахівця з авіаційного озброєння Михайла Степаненка, TAURUS і справді є «конкурентом» Storm Shadow: «Концептуально вони дуже схожі. Обидві ракети призначені для подолання ешелонованих систем ППО без заходу літака в зону, контрольовану противником, обидві мають високу „гнучкість“ у використанні проти високозахищених, заглиблених об’єктів… Але діапазон дії TAURUS навіть трохи більший», — говорить Михайло Анатолійович.
Наразі виробництво цих крилатих ракет базується в Німеччині, на підприємствах Taurus Systems GmbH, що спільно створено MBDA Deutschland (Німеччина) та Saab Bofors Dynamics AB (Швеція). Бундесвер взяв TAURUS на озброєння у 2004–2005 роках, і загальний контракт постачання становить понад 600 ракет.
— Високу ефективність показала базова ракета, — розповів Михайло Степаненко. — Її бойова частина має тандемну конструкцію з кумулятивним та потужним фугасним зарядами.
Ракета TAURUS оснащена бойовою частиною типу MEPHISTO (від Multi-Effect Penetrator, High Sophisticated and Target Optimised). Вона спеціально розроблена для ефективного проникнення через бетон та важкі породи ґрунту. Завдяки спеціальній формі БЧ та кумулятивному заряду високої ефективності, до заглибленої цілі доставляється основний заряд — близько 56 кг вибухової речовини. Загальна маса бойової частини із зарядами в корпусі становить 480 кілограмів. Ракета оснащена турбореактивним двигуном Williams International P8300-15.
Виробники зазначають, що максимальна дальність польоту TAURUS KEPD 350K — 500 км (і більше), але на експорт продається варіант 350K-2 із дальністю близько 300-400 км. Такі ракети, зокрема, передані Південній Кореї для використання на легких винищувачах типу FA-50.
Основна перевага TAURUS полягає в сучасній високоефективній системі навігації та самонаведення. Ця далекобійна крилата ракета використовує одразу кілька систем: IBN (на основі зображень), INS (інерціальна), TRN (з прив’язкою до місцевості) і MIL-GPS (система глобального позиціювання).
— Завдяки комбінуванню підсистем наведення, ракета пролітає великі відстані без необхідності використання GPS, — розповів Михайло Степаненко. — А на кінцевій ділянці польоту висока точність наведення досягається завдяки використанню автономної інерційної навігаційної системи, яка періодично коригується в польоті за даними, отриманими від радара та оптичної підсистеми. На підльоті — ракета активує інфрачервону головку самонаведення.
Цікаво, що навігаційна система TAURUS майже ідентична системі навігації Storm Shadow: окрім, глобальної військової системи позиціювання MIL-GPS, є підключення до системи TERCOM (аналіз контурів місцевості) та інших спеціальних систем аналізу рельєфу місцевості, що дозволяє ракеті летіти непомітно для засобів протиповітряної оборони на дуже низькій висоті.
Ще одна особливість TAURUS — алгоритм роботи системи підриву бойової частини. Окрім стандартної програми «пробив-вибухнув», можна налаштувати одночасний підрив кумулятивної та фугасної частини заряду для повітряного, а не підземного вибуху.
