Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Багато хто досі вважає винахідниками першого сучасного протитанкового гранатомета німецьких конструкторів, які створили «Фаустпатрон». Однак до німців були американці, які у 1942 році зробили свою «Базуку». Відтоді РПГ стали неодмінним аксесуаром піхотинців на полі бою. А конструктори та промислові зброярі навипередки пропонували нові зразки цього озброєння. Причому як багаторазового, так і одноразового використання. Останній був навіть ефективнішим, бо міг застосовуватися непідготовленими солдатами. Але, як показує практика ведення бойових дій із застосуванням сучасних одноразових протитанкових гранатометів, дилетантських проявів тут краще уникати. Принаймні навіть перший погляд на французький ПТРК APILAS переконує, що ця зброя — не для новачків.
Французи у 80-х роках минулого століття чи не першими прийняли на озброєння нове покоління РПГ одноразового застосування збільшеного калібру, розрахованих на боротьбу з основними бойовими танками другого покоління з якісно посиленим бронюванням. У 1983 році з’явився 112-мм РПГ APILAS (англомовна абревіатура APILAS означає «легка протитанкова система озброєння піхоти»), розроблений фірмою Manufrance («Манюфранс»), субпідрядником GIAT Industries. У 1984 гранатомет APILAS прийняли на озброєння французької армії, а його виробництво було налагоджено на підприємстві MATRA Manurhin (м. Віші, Франція). Також ліцензію на виробництво APILAS було придбано американською компанією Olin/Winchester, у США він отримав найменування Stingshot («Стинг-шот», укол жалом).
Основне завдання, яке було поставлене військовими перед розробниками, — збільшена порівняно з основним на той час французьким РПГ LRAC F 1 бронепробивність при зменшених габаритах. Інженери дуже серйозно підійшли до вирішення цього питання. В аналітиків ринку озброєнь є відомості про тісні контакти розробників на той момент нового РПГ з конструкторами, які створювали LRAC F 1. На відміну від творців гранатомета DARD 120, фахівці Manurhin не пішли шляхом суттєвого збільшення калібру, а зосередили зусилля на розробці 108-мм боєприпасу.
Ефективна дальність ураження цього виробу становить від 25 м (для гранати після пострілу потрібен час для самовзводу) до 500-600 м відповідно до навичок стрільця. Залежно від кута ураження гранати пробивають броню завтовшки 350-600 мм. Якщо конкретизувати ці показники, слід зазначити, що дальність стрільби APILAS з плеча становить від 25 до 300 метрів, а при встановленні РПГ на триніжну підставку-штатив і використанні електронно-оптичного прицілу ефективна дальність стрільби по танках підвищується до 500 м. За цим показником APILAS — один із найефективніших сучасних протитанкових гранатометів.
У польоті граната стабілізується обертанням зі швидкістю 15 об/сек. Імовірність влучання по нерухомій цілі типу танк на дальності 300 метрів під час стрільби з плеча досягає 0,96, а по цілі, що рухається зі швидкістю 10 м/с (36 км/год) — 0,73. Будучи великокаліберним і володіючи потужною важкою гранатою, РПГ APILAS водночас відносно легкий.
Ефект проникнення базується на спеціальній конструкції кумулятивної гранати, яка під час вибуху пропалює броню конусоподібним спрямованим високотемпературним потоком. Після подолання броні всередині танка відбувається вже основний фугасний вибух, що підриває боєкомплект бойової машини противника і знищує її екіпаж. Водночас розробники гарантують надійну роботу маршового двигуна гранати в широкому діапазоні температур від −46°С до +71°С, а займання боєголовки відбувається навіть під час влучання в ціль під гострим кутом.
Гранатомет налічує пусковий пристрій з гладким каналом ствола і поміщений у нього в заводських умовах реактивний снаряд. Труба пускового пристрою з прицілом, що є зйомним, виконана з армованого волокна і закрита з обох боків пластиковими кришками, які забезпечують її герметичність.
На трубі розміщені амортизатори, дві передні рукоятки, кожух електроспускового механізму, плечовий упор і два розкладні відбивачі для захисту обличчя. Усі ці пристрої виготовлені з пластмаси.
Живлення електричного спускового механізму здійснюється від двох літієвих батарейок, встановлених у контейнері, що легко замінюється (їх необхідно перевіряти кожні 5 років). Батарейки вмикаються за допомогою кнопкового перемикача, що оберігається шплінтом. Про початок їхньої роботи сигналізує контрольна лампочка.
Спусковий та запобіжний механізми закриті еластичним кожухом, під яким розташований запобіжник кнопки (він роз’єднує електричну систему, призначену для виконання пострілу); зовні розташовані прапорець механічного запобіжника та спусковий гачок.
Гранатомет APILAS оснащений денним оптичним прицілом із 3-кратним збільшенням. Після пострілу приціл знімається та використовується повторно. На фокусну пластинку прицілу нанесені прицільні мітки, що відповідають відстаням стрільби від 300 до 600 м та бічним поправкам, а також далекомір. При цьому передбачено встановлення нічного пасивного стандартного прицілу «Оріон 80» фірми ZEISS. Приціл однаково легко встановлюється як з лівого, так і з правого боку зброї, так що його можуть використовувати як стрільці, що працюють правою рукою, так і шульги. З цією метою застосовані подвійні передні рукоятки та відбивачі для захисту обличчя бійця, а також відповідним чином розміщені інші механізми гранатомета.
112-мм реактивний снаряд гранатомета APILAS має кумулятивну бойову частину та реактивний двигун. Бойова частина налічує кумулятивний заряд і балістичний наконечник довжиною в 3 калібри. Вона оснащена електричним підривником, який використовує для бойового зведення силу тиску порохових газів реактивного двигуна. Він стає на бойовий взвод на відстані 10-25 м від пускового пристрою і діє під кутом удару до 80°. Час польоту гранати на дальність 330 м — 1,2 с, відповідно в 500 м — 1,9 с.
Для того, щоб зробити постріл із гранатомета, необхідно зняти передню кришку пускового пристрою, розкласти приціл і відбивач для захисту обличчя, витягнути шплінт, що блокує кнопку активації батарейок, і натиснути на неї. Потім прицілитися, повернути прапорець механічного запобіжника, вказівним пальцем натиснути запобіжник, а великим пальцем — спусковий гачок.
На початку 1990-х років було завершено роботу над удосконаленою модифікацією гранатомета (AB92). Для організації ліцензійного виробництва, розробленої на основі гранати APILAS протитанкової міни (відомої під різними назвами: Apilas-Mine, Apajax або Minos), за кордоном для потреб армій НАТО було створено виробничий консорціум у складі: Matra-Manurhin, GIAT та SERAT (Франція); British Aerospace та Hunting Engineering (Велика Британія); Rheinmetall та Dynamit Nobel (ФРН), Honeywell Sondertechnik (ФРН/США).
Висока ефективність ( пробивна здатність цієї зброї просто вражаюча: броні — 720 мм, бетону — 2000 мм) забезпечила цій розробці комерційний успіх. Вона вважається досить ефективною не лише проти бронетехніки, а й під час стрільби по живій силі противника та довготривалих вогневих точках.
Гранатомет був прийнятий на озброєння сил оборони близько двох десятків країн. Для підготовки стрільців було налагоджено випуск гранатометів із навчальними снарядами, із вкладним стволом калібру 7,5 мм, а також навчальні гранатомети та електронні імітатори стрільби.
Комплект з двох РПГ APILAS транспортується в герметичному контейнері, який завдяки своїй вологонепроникності, за заявою розробників, може навіть використовуватися як плавзасіб.
