У 57-й окремій мотопіхотній бригаді імені кошового отамана Костя Гордієнка чекають на готових повернутися після СЗЧ і гарантують справедливе людяне відношення. Про це розповів…
Пересуваючись вздовж полів, обабіч лісопосадки видніється жвавий рух українських військовиків. Під’їжджаємо ближче, аби поцікавитись, чим займаються чоловіки. З’ясувалось, це тренуються штурмові підрозділи Дніпропетровської окремої бригади Сил територіальної оборони. Хлопці емоційно обговорюють свої дії, а з екіпірування стає зрозуміло, що українські захисники займаються тактикою, використовуючи імітаційні лазерні системи MILES (multiple integrated laser engagement system. — Ред.).
— Забудьте про те, що у вас несправжня зброя, забудьте про те, що це навчання, ви всі повинні діяти злагоджено та комунікувати один з одним, прикривати товаришів з флангів й тилу, — командним голосом звертається до військових інструктор на позивний «Мотор». — Наші настанови тільки тут, на навчанні, у бою ж інструкторів не буде, і від кожного з вас залежатиме результат бою. Тому включаємо мізки, збираємо силу і волю в кулак і вперед — виконуємо завдання!
Розбившись по групах, одні прямують займати оборону на визначеній ділянці, інші — готуються до наступального бою.
— В обороні завжди легше, проте все рівно треба діяти так, аби було менше втрат і ворог не міг нас легко виявити, — розповідає бойовий медик на псевдо «Якобз». — Кажу це з власного досвіду, адже минулого року, ще у складі колишнього батальйону ТрО «Азов» (Дніпро), воював на Донеччині. Там бої були набагато жорстокіші, аніж зараз тут, на Запоріжжі, і було багато різних ситуацій, під час яких потрібно діяти у складі невеликої групи. Тому такі навчання — це, безумовно, важливо і ми використовуватимемо вільний час для того, аби тренуватись і ще раз тренуватись.
Штурмові групи на стартовій ділянці розбились ще на кілька підгруп та почали висуватись різними маршрутами. Перед цим інструктор-сапер нашпигував лісосмугу дистанційною вибухівкою — петардами, прикріпленими до дерев та кущів. Вони спрацьовували за таким самим принципом, як спрацьовує ворожа розтяжка. На щастя, штурмовики виявились напрочуд обачливі та навчені — оминали, або ж, за можливості, знешкоджували «секрети».
— Я очолюю штурмову групу та йду попереду них, — розповідає під час навчання тероборонівець з позивним «Лисий». У нього сьогодні, до речі, день народження — виповнюється 19 років. Зовсім молодий, проте шалено вмотивований, адже теж уже пройшов важкі бої на Донбасі.
— Аби вижити в бою — треба постійно тренуватись. Головне завдання в таких навчаннях — це згуртованість та координація дій, потрібно постійно між собою комунікувати за допомогою заздалегідь визначених слів-паролів. Я наймолодший у своєму підрозділі та час від часу підказую набагато старшим бойовим побратимам, котрі відносно недавно прийшли до нас у бригаду. І вони прислухаються, не комплексують і так само чітко виконують команди під час тренувань. З такими людьми я готовий йти хоч на край світу, це справжні друзі.
Боєкомплект MILES розрахований на 10 умовно споряджених магазинів до АК. Є імітаційні гранати. Все активно використовується під час навчання, а за самими діями особового складу спостерігають командири підрозділів та інструктори.
— Так, можливо, це Лазертаг, можливо, немає того адреналіну, який є у реальному бою. Так, можливо, є помилки і хлопці потрапляють під «френдлі-фаєр», але я радий, що вони хочуть вчитись і прислухаються до порад. Я хочу, щоб у реальному бою всі вони вижили та повернулись додому до своїх рідних з перемогою, ми ж заради цього тут, — запевняє «Мотор».
Інструктор каже, що йому вже довелось повоювати в АТО та ООС у складі полку «Азов». Звичайно, не все може розповісти, та успішних операцій і трофеїв у нього чимало.
— З початку широкомасштабного вторгнення я воював вже у складі батальйону «Азов», потім — дніпропетровської бригади ТрО. Найважчі бої, напевне, були поблизу Великої Новосілки та села Нескучне на Донеччині. Кілька днів безперестанку працювала ворожа артилерія, танки та міномети. Лупили так, що й голову висунути не можна було. Було чимало контактних боїв, були успіхи та невдачі, але це все стало стимулом для того, аби більше вчитись і тренуватись. Уже тут, у Запорізькій області, командування частини доручило мені разом із бойовими побратимами зайнятись власне тим, що зараз і роблю — готую і навчаю наші підрозділи. У нас є багато молодих «тигрів», вони всі сповнені сил та бажання рвати ворога на куски, проте діяти потрібно професійно, злагоджено та обдумано. Повірте, наша наука зіграє вирішальну роль, коли ми звільнятимемо ті українські території, куди ступив чобіт російського солдата.
В Україні лазерну систему імітування стрільби застосовують давно, ще наприкінці 90-х її почали використовували під час навчань підрозділів ЗСУ на тоді ще Яворівському полігоні, що на Львівщині. Масово її застосували для навчань військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань уже в роки АТО/ООС. Багатоцільова комплексна система максимально відтворює стрільбу зі зброї за допомогою спеціального лазера. Усі учасники навчання спеціально екіпіровані шоломами та спецжилетами з дистанційними датчиками. Під час влучання в умовного ворога в нього спрацьовує датчик — жилет і шолом світиться червоним кольором, це означає, що противник поранений або убитий.
Така система не раз доводила, що активні навчання у Лазертаг — запорука успіху в бою. Саме за допомогою системи MILES уже кілька десятків років навчаються військові з країн НАТО. Нині ж «новинку» опановує українська ТрО, а це означає, що у ворога немає шансів боротись своїми дідівськими методами проти добре навчених захисників нашої держави.
Фото автора
