Чому ворог зосереджується саме тут? На це питання відповів військовий експерт Петро Черник. «Курський напрямок — це питання їхнього (рф — ред.) престижу, тому що от уже…
Питання сучасного переозброєння завжди актуальне для всіх передових армій світу. Але поряд з найсучаснішими розробками від майстрів ВПК в оборонних підрозділах деяких провідних країн іноді залишаються окремі види зброї, що мають історію в багато десятиліть. Ба більше — це не де-небудь, а в першій армії світу США. Сьогодні мова піде про ракету Hydra-70, чий перший прототип було створено… ще у 1948 році. Тобто їй — 75! Утім, нещодавно вона пережила свій черговий етап «омолодження».
Цей тип ракет цікавий нам, зважаючи на те, що в одному з нещодавніх пакетів американської допомоги Україні якраз і були заявлені ракети Hydra-70. Зокрема нещодавно у своєму зверненні Міністр оборони України Олексій Резніков зазначив: «Дякуємо Ллойду Остіну та народу Сполучених Штатів за непохитну підтримку! Понад 9 років Україна бореться за свою свободу та незалежність. А зброя та амуніція Україні потрібні для звільнення нашої землі та народу». При цьому Олексій Резніков розмістив на своїй офіційній сторінці у соціальній мережі Twitter відповідний перелік вмісту пакета допомоги, де є й авіаційні ракети Hydra-70.
Ворожі «аналітики» традиційно поспішили розтрубити, що Захід знову «зливає» Україні всілякий застарілий армійський брухт. Та при детальному ознайомленні зі специфікацією цього виду озброєння, і особливо — останньою модифікацією стає зрозуміло, що російські пропагандисти, намагаючись принизити рівень українсько-американської співпраці, вчергове «вдарили у штангу».
FFAR/Hydra-70 — сімейство 2.75″ (70 мм) некерованих ракет, які використовує авіація США з початку 50-х років. Першими були некеровані авіаційні ракети (НАР) типу FFAR. Спочатку вони були розроблені фірмою Naval Ordnance Test Station для ВМС США в 1948 р. FFAR (Folding-Fin Aerial Rocket — ракета з хвостовим оперенням для ураження майданних цілей або Folding-Fin Aircraft Rocket — авіаційна ракета з хвостовим оперенням, що розкривається; називалася також «Mighty Mouse»). Вони широко використовувалися в Корейській та В’єтнамській війнах, а також Ізраїлем у конфліктах на Близькому Сході.
Для застосування НАР з вертольотів AH-1G та UH-1B «Huey» використовували 19-зарядні пускові пристрої (ПП) M-159 або М-200. Або 7-зарядні М158. Бойові літаки використовували ці НАР із 7-ствольних ПП LAU-32/A або з 19-ствольних LAU-3/A та LAU-69/A. Військово-морський флот використовував 19-зарядні LAU-61C/A та 7-зарядні пускові установки LAU-68 D/A.
За підсумками близькосхідних конфліктів та В’єтнаму американці стали активно удосконалювати 70-мм НАР. Так з’явився новий варіант НАР — Improved Hydra-70 або просто Hydra-70. Перші партії цих НАР надійшли у війська 1981 року.
Насамперед конструктори Lockheed Martin Ordnance Systems встановили за бойовою частиною маленький двигун торцевого горіння, що підтримує обертання ракети після закінчення роботи маршового ракетного двигуна на твердому паливі (РДТП) і забезпечує її стабілізацію. Це збільшило прицільну дальність стрільби до 4 км. Новий ракетний двигун Мк 60, а пізніше Мк 66 (Mod. 1, 2, 3) став загальним для всього сімейства 70-мм НАР. Порівняно з двигуном MK 40 (на FFAR), Мк 66 довший (1059 мм), споряджений покращеним ракетним паливом, має інше компонування сопла. Його вага — 6,2 кг. Збільшена швидкість (до 1 тис. м/с) та обертання забезпечують кращу стійкість на траєкторії — як наслідок кращу точність та дальність (до 10 км).
Використовуються ракети Hydra-70 для ураження широкого кола цілей і навіть постановки димових завіс, освітлення поля бою і супроводження тренувань підрозділів.
Надалі в армії США ракети Hydra-70 почали застосовувати з вертольотів, що використовують 19-пускові зарядні установки M-261 або 7-зарядні пускові установки M-260. Виробництво цих пускових установок почалося у 1981 році. У 1986-му стартував випуск нових ПУ: для USAF 19-зарядних LAU-130/A та 7-зарядних LAU-131/A, а для U.S. Navy — 19-зарядних LAU-61C/A та 7-зарядних LAU-68D/A.
У 1991 році Lockheed Martin Ordnance Systems розробляє новий двигун Мк 66 Mod. 4 — універсальний для ракет всіх родів військ, які застосовують НАР. З 1999 році він надходить у війська. У 2004-му розроблений двигун Mк 66 Mod. 6 з 2-режимним РДТП і підвищеною дальністю пуску і точністю.
Основними типами ПУ для вертольотів стали M-260 та M-261. Вага спорядженої ПУ: М260 — 80-130 кг, М261 — 270 кг. Бойові частини НАР Hydra-70 уніфіковані з FFAR, деякі доопрацьовані, також розроблені й нові. Всі БЧ Hydra-70 можуть бути розділені на дві групи: унітарні боєголовки з контактним підривником та складові з повітряним підривом (дистанційний підривник M-439).
Найбільш інтенсивно протитанкові НАР FFAR використовувалися на Близькому Сході у 1982 р. Ізраїлем. Протитанкова 70 мм НАР мала БЧ вагою 3 кг і забезпечувала бронепробивність максимум до 300 мм. До 1983 року удосконалили й кумулятивну БЧ: до складу кумулятивної воронки ввели порошок збідненого урану. Удосконалювалася і форма самої воронки, в результаті бронепробивність досягла 390 мм. Та після бойових застосувань цієї зброї в США вирішили повернутися до колишнього варіанта з пробивністю в 300 мм, що забезпечує ураження легкоброньованих цілей і має потужний осколковий і фугасний фактор, що дозволяє боротися з піхотою та вражати легкі укріплення противника.
Наступна модернізація ракет Hydra-70 проходила у два етапи: у 1996 році Міноборони США замовило в компанії General Dynamics систему для переобладнання некерованих ракет у керовані, але у 2005 році програму було згорнуто через невідповідність прототипу армійським вимогам. Пізніше реалізація проєкту була відновлена з новим підрядником — компанією BAE Systems, яка і створила ракету APKWS (Advanced Precision Kill Weapon System), що надійшла у 2012 році на озброєння ВМС США, а пізніше й інших армійських структур. І тепер на озброєнні американських військових, їхніх союзників та покупців цієї зброї є три типи ракет: запальні, освітлювальні та димові. Їх можуть нести на своєму борту як літаки, так і гелікоптери.
У ході модернізації боєприпас отримав модуль із лазерними датчиками та поворотними лопатями для точного наведення на ціль. Процес оновлення Hydra-70 до APKWS має такий вигляд: ракета Hydra-70 розбирається на дві складові (боєголовку та ракетний двигун), між якими вкручується новий блок з «крилами» та лазерними датчиками.
З появою APKWS Збройні сили США отримали те, чого їм тривалий час не вистачало — відносно дешеві ракети малого калібру, що керуються (вартість ракети становить близько $ 10 тис.). Одна пускова установка для ракет Hydra-70/APKWS вміщує 19 боєприпасів та важить 225 кг, при тому, що більшість видів бойової авіації може нести по 2-4 пускові установки.
«На відміну від дорогих ракет з автоматичним наведенням, ракети APKWS не потребують захоплення цілі перед пуском, натомість вони покладаються на напівактивну лазерну систему наведення, яка активується під час запуску, заощаджуючи дорогоцінні секунди для військових», — повідомили в BAE Systems.
У ході випробувань ракети APKWS успішно вразили повітряні цілі — дрони 2-го класу (маса — до 25 кг, висота польоту — до 1 тис. м). Наведення ракет здійснювалося лазерним променем, а завдяки новому безконтактному підривнику не вимагалося пряме влучення по цілі — вона знищувалася вибуховою хвилею та осколками.
— Ракета Hydra-70 була створена для застосування з авіаційних платформ, але використовується не тільки в ролі ракети «повітря-повітря», а й «земля-земля» на дальності близько 4-5 км з можливістю пуску по цілі поза межами прямої видимості — NLOS. Окрім того, вона чудово підходить для ураження дронів у ролі ракети «земля-повітря», — такі деталі у коментарі для АрміяInform озвучив військовий експерт і директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець.
За даними американського військового видання National Defense Magazine, нині точність ракети Hydra-70 становить з похибкою менше як 10 метрів від цілі на відстані 3 кілометри. Це робить її досить ефективною зброєю для ураження різних цілей на середній та близькій дистанції.
Відео: General Dynamics Ordnance and Tactical Systems.
