Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Для України тліючий конфлікт між командуванням російських військових і найманців є сприятливим фактором, адже ослаблює управління ворожою армією та обмежує заходи з протидії майбутній українській контрнаступальній операції. Центр протидії дезінформації при РНБО України розповідає про сутність конфлікту і його особливості.
Суперечки ватажка російської приватної військової компанії «вагнер» є. пригожина з главою Чеченської республіки р. кадировим про намір провести обмін своїми підрозділами в районі Бахмута залишаються в тіні не тільки через більшу увагу спільноти до «обстрілів» кремля, учасників параду на красній площі та проблем з продовженням «зернової угоди». Кремлівській владі дуже незручно визнавати існування конфлікту кремлівських кланів пригожин/кадиров та шойгу/герасимов, адже це дискредитує наратив путіна про єдність армії та віру народу в перемогу в Україні.
пригожин виніс проблему боєприпасів у публічну площину і фактично шантажував міноборони рф, погрожуючи змінити «вагнерівців» у Бахмуті на чеченських бійців. Днями пригожин опублікував відео вбитих найманців і виступив з емоційною заявою, що до 10 травня «вагнерівці» залишать Бахмут, бо у них немає боєприпасів.
Сварка пригожина з керівництвом міноборони рф зайшла так далеко, що змусила втрутитися путіна. За його наказом від 7 травня командувач окупаційними військами рф в Україні генерал в. герасимов мусить поновити постачання бійцям «вагнера» боєприпасів та зброї, а заступник командувача російського угруповання в Україні генерал армії с. суровікін визначений бути посередником між мо рф і ПВК.
Що насправді стоїть за подіями навколо пригожина, кадирова та шойгу і реакцією путіна?
По-перше, демонстративна сварка керівництва військових і найманців «вагнера», а також заяви про відведення військ у Бахмуті можуть бути інформаційною спецоперацією кремля з відволікання уваги ЗСУ та «прикриття» підготовки росією удару по інших напрямках. Отже, скандальні заяви пригожина про нестачу боєприпасів на фронті не відповідають дійсності, а українські офіційні особи протягом цього періоду не спостерігають зменшення масштабів обстрілів ПВК «вагнер» українських територій.
По-друге, пригожин і кадиров дискредитують перед путіним керівництво міноборони рф та звинувачують регулярні російські війська в неефективності, щоб відвести від себе провину за нездатність швидко захопити Бахмут і звинуватити шойгу в майбутніх невдачах. Приєднання кадирова до ініціатив пригожина — це спроба повернутися у велику російську політику та шанс знову зайняти впливову позицію у близькому оточенні путіна. Цікаво, як кадиров дорікнув пригожину у «виносі сміття з хати» і одночасно офіційно попросив путіна замість ПВК «вагнер» відправити до Бахмута підрозділи чеченського спецназу «ахмат». Готовність кадирова перекинути свої війська до Бахмута дають йому підставу покращити власну репутацію в російських політичних колах та позиціонувати битву за Бахмут як суто кадирівську. Але твердження кадирова про те, що «ахмат» зможе за лічені години зайняти Бахмут, оцінюються експертами американського Інституту вивчення війни (ISW) як типові кадировські хвастощі, які ігнорують реальну тактичну ситуацію, що склалася в місті. Тим паче вивід з російських оборонних ліній у районі Білогорівки на лінії Сватове — Кремінна та в Запорізькій області до Бахмута близько 4 тисяч «кадирівців» неминуче призведе до конфлікту з російськими регулярними військами та зірве підготовку до запланованого наступу.
По-третє, реакція путіна на ситуацію свідчить, що спроби шойгу/герасимова взяти під контроль усі російські нерегулярні сили взимку 2023 року завершились невдачею і армійський генералітет навесні втратив прихильність путіна. На фоні системної кризи влади диктатор уникає звільнення членів свого найближчого оточення через відсутність кадрів для їх повноцінної заміни та бажання таким чином стримувати їх дійсні наміри захопити владу в кремлі. Тому, незважаючи на ситуативний програш, клан військових (шойгу) принципово не змінив своїх намірів щодо усунення конкурентів від безпосередніх контактів із путіним. Група пригожин/кадиров намагатиметься використати ситуацію для закріплення довіри путіна і можливість впливати на прийняття військових рішень.
Зараз готовність російського диктатора й надалі стримувати «павуків у кремлівській банці» залежить від їхніх успіхів на фронті. Тому, боротьба пригожина за захоплення Бахмута триватиме, а зс мо рф продовжать обмежені наступальні дії по інших напрямках (за прогнозами Інституту вивчення війни — на північному сході від Куп’янська і на півдні від Кремінної). Проте розвиток подій свідчить, що у кремлі починають шукати тих, на кого можна перекласти відповідальність за невдачу російських військ у війні проти України.
Для України тліючий конфлікт між командуванням зс рф і ПВК є сприятливим, адже поглиблює проблему з ланцюжком управління військами та обмежує здатність російських командирів виконувати заплановані заходи з протидії майбутній українській контрнаступальній операції.
Джерело: Центр протидії дезінформації
