Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Після розпаду радянського союзу головним правонаступником зниклої держави у світі стали сприймати російську федерацію. Саме рф проголосила себе «державою-продовжувачем» щодо укладених раніше срср двосторонніх та багатосторонніх договорів і стала постійним членом Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй. Одним із наслідків такої ситуації стала поступова узурпація росією морального авторитету основного переможця над нацизмом у Другій світовій війні.
Міф про срср як головного переможця у так званій великій вітчизняній війні, яка заступила радянським громадянам Другу світову, сформувався ще за часів існування радянського союзу. Нескінченно повторювана мантра про те, що саме радянський народ під мудрим керівництвом комуністичної партії виніс на своїх плечах весь тягар великої війни й майже одноосібно врятував Європу та світ від «коричневої чуми фашизму», міцно вкоренилась у свідомості радянської людини.
Ставши у власних очах і для всього світу головним правонаступником радянського союзу, російська федерація поступово перетягнула міф про головного переможця у Другій світовій війні на себе. В срср відмовляли у моральному праві на перемогу насамперед США, Великій Британії та Франції, не кажучи вже про інші країни Європи та світу, які зробили свій вагомий внесок у перемогу над нацизмом. У рф дійшло до того, що у праві бути переможцями нацизму відмовили всім незалежним пострадянським країнам, окрім самої росії.
Найяскравішим проявом узурпації російською федерацією права на перемогу стала зроблена під час пресконференції 16 грудня 2010 року заява російського диктатора владіміра путіна про те, що «росія перемогла б у великій вітчизняній війні навіть у разі, якби Україна не входила до складу срср». Тоді це обурило багатьох українських і почасти російських ветеранів Другої світової війни, однак було беззаперечно сприйняте більшістю росіян, оскільки цілком відповідало їхнім уявленням про історію «великої вітчизняної війни».
Моральний авторитет головного і чи не єдиного переможця над нацизмом у Другій світовій війні російська федерація сприймала як належне, не розуміючи, що він зберігався за нею лише за інерцією. Перейшовши від агресивної риторики до відкритої збройної агресії проти сусідів — спочатку Грузії, а невдовзі й України — росія остаточно його втратила.
Останнім цвяхом у міф про добру росію, яка буцімто одноосібно врятувала світ від нацизму в середині минулого століття, став широкомасштабний напад на Україну. 24 лютого 2022 року остаточно знищило для росіян день перемоги 9 травня 1945 року. Світова спільнота це вже зрозуміла. Судячи з усього, поступове усвідомлення нової гіркої реальності відбувається й у російській федерації.
