Про це в коментарі АрміяInform розповів боєць батальйону безпілотних систем 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона калина» Владислав, який щойно повернувся на службу…
АрміяInform продовжує цикл матеріалів про те, як росія впродовж своєї історії веде війни, що мають багато спільних рис. росіяни весь час намагаються загарбати чужу територію, не рахують власних втрат, а також мародерять, знущаються з мирного населення та намагаються уникнути відповідальності за воєнні злочини.
Зовнішній вигляд і поведінка загарбників у 1919 році й зараз мало чим відрізняються
Газета «Нова Рада» 5 січня 1919 року так описувала червону армію, що вторглася на територію УНР: «Становище на Харківщині було б добре, коли б з боку Куп’янська не насувалися ворожі Директорії й узагалі Україні групи недисциплінованого війська, що складаються з китайців, венгрів та латишів. Ватаги ці голодні, вони пожирають і нищать все на своїм шляху».
«Хіба це армія? Це збіговисько покидьків, бомжів, алкоголіків. Шкода, що нам випало розгрібати це сміття ціною власного життя», — таку характеристику російській армії вже в перші дні широкомасштабного вторгнення дали українські військові.
читайте також:
«росіяни були різні: чеченці, буряти, руські. Розповзлися по селу, де що бачили, тягнули собі — каструлі, тачки, ганчірки, подушки, буржуйки та інший домашній мотлох, вивозили всю консервацію з погребів», — розповідають про життя в окупації мешканці Сумщини. А про те, який контингент воює проти нас у складі так званої пвк вагнера — годі й коментувати. Як бачимо, склад, зовнішній вигляд і поведінка загарбників у 1919 році й зараз мало чим відрізняються.
Це просто Дежавю якесь: «путін, ввєді вайска» зразка 1919 року…
Вторгнувшись на територію України в грудні 1918 року більшовицькі лідери вперто торочили про те, що в Україні немає російських військ, що з Директорією воюють «большевистски настроенные граждане Украины». На додачу наводилася цитата з маніфесту «киевских большевиков»: «обращаясь к советской россии, центральный комитет партии украинских коммунистов-большевиков требует воздействия на анархические банды, скопившиеся у ея границ». Це просто Дежавю якесь — «путін, ввєді вайска» зразка 1919 року…
Тоді, як і тепер: пропаганда, колаборанти…
Як і тоді, так і тепер, російська війна підтримується пропагандою. Як і тоді, так і тепер, окупанти намагаються частину несвідомого населення перетягнути на свій бік. У різний спосіб — обіцянками, підкупами… Як і тоді, так і тепер, росіяни жонглюють фразами — «ми не воюємо проти народу — ми воюємо проти злочинного режиму»: тоді проти «буржуазної» Центральної Ради, а тепер — «київської хунти». Як зараз, так і в ті часи, знаходяться нечисленні колаборанти, які готові співпрацювати з ворогом. А напередодні широкомасштабного вторгнення в Україну заїхали спеціально підготовлені росіяни, завданням яких була організація диверсій. Подібне відбувалося і 104 роки тому.
2 січня 1919 року Головний отаман Симон Петлюра видав Наказ військовому міністрові УНР. В його початковій частині Петлюра повідомляв, що «в місцевостях, оголошених на воєнному стані облоги, ведуть злочинну агітацію проти Української Народної Республіки та її законної влади — Директорії — переважно люди, що не належать до громадян нашої Республіки і що наїхали з великоросії та інших країн колишньої росії. Ці люди, замість того, щоб дякувати нашій Україні за той хліб, який їдять тут, вчиняють різні заколоти, сіють анархію, грабують мирне населення, займаються саботажем, провокацією та спекуляцією». Звинувачуючи колишню гетьманську владу та комуністів у намаганні «знову накинути нам на шию московське ярмо», Головний отаман УНР наказує вжити необхідних заходів щодо депортації виявлених ворожих агентів з України.
Загарбники намагалися на якомусь етапі приховати свою участь у війні
Тоді, як і тепер, загарбники намагалися на якомусь етапі приховати свою участь у війні. У 2014 році в Криму були не російські військові, а «зелені» чоловічки, на сході України воювали «ополченці донбасу», а не регулярні підрозділи зс рф. У 1919-му аналогічно — воювала не радянська росія, а радянський уряд України проти буржуазної влади. Щоб довести це мешканцям окупованих територій, більшовикам навіть довелося створити квазідержавність у формі Української соціалістичної радянської республіки.
6 березня 1919 року лідер більшовиків владімір лєнін у завершальній промові на закритті установчого конгресу комінтерну заявив: «Перемога пролетарської революції в усьому світі забезпечена. Наближається заснування міжнародної Радянської республіки». Більшовики щиро розраховували, що революція перекинеться на інші країни Європи та Азії і в кінцевому результаті стане світовою. Саме це було головною політико-ідеологічною метою походу червоної армії до Польщі 1920 року.
В Україні вирішувалася доля всієї Європи
У цьому контексті сучасні події нам дуже нагадують 1920 рік. Тоді, як і зараз, в Україні вирішувалася доля всієї Європи. Якби у 1920 році більшовики виграли, то не було б не лише України, а й Польщі. Але більшовики були зупинені спільними зусиллями двох країн. 21 квітня 1920 року було укладено політичний договір між Українською Народною Республікою та Республікою Польщею. Його складовою частиною була військова конвенція, яка заклала фундамент польсько-української військової співпраці проти більшовицьких військ.
читайте також:
Не приховував своїх планів світового панування перед початком широкомасштабного вторгнення в Україну і нинішній очільник кремля. Пропагандисти лякали захопленням країн Балтії, Польщі, наступом на Берлін, перетворенням США на радіоактивний попіл… Саме тому цивілізований світ об’єднався навколо України в намірах зупинити «русскій мір», як століття тому він зупинив більшовизм і анонсовану ним ідею «світової революції». І провідна роль у цьому об’єднавчому процесі належить Польщі, яка зайняла чітку проукраїнську позицію і виступає локомотивом підтримки нашої країни — від військової допомоги до лобіювання членства в Європейському Союзі та НАТО.
Свого часу відомий польський публіцист, політик та громадський діяч Єжи Ґедройць сказав: «Немає незалежної Польщі без незалежної України». Сьогодні ми можемо перефразувати його слова, адже весь світ зрозумів, що без незалежної України не буде вільної Європи і вільного світу. Тож, Україна неодмінно Переможе!
