Досі навколо станції існує 30-кілометрова зона відчуження. Унаслідок аварії близько 5 млн гектарів земель виведено із сільськогосподарського користування. Досі людство стикається з наслідками цієї аварії….
Як успішно перейти від військової служби до цивільного життя? Уже зараз захисники і захисниці повертаються з фронту, і частина з них відкривають свій бізнес, забезпечують людей робочими місцями і допомагають своїм побратимам. Проте, за нинішніх проблем в економіці країни, ветеранський бізнес потребує підтримки на державному рівні.
Про проєкти ветеранського підприємництва розповіла кореспондентці АрміяInform перший заступник виконавчої директорки Українського ветеранського фонду Руслана Величко-Трифонюк.
— Український ветеранський фонд виступає з ініціативною щодо унформування державної допомоги у сфері ветеранського підприємництва. Чи існують зрушення з цим законопроєктом?
— Український ветеранський фонд — єдина державна установа, де всі, від керівника до айтівця-адміністратора, спілкуються з ветеранами, тож нам добре відомі їхні потреби і сумніви, адже поняття «ветеранський бізнес» досі не закріплене на законодавчому рівні. Зміни до чинного законодавства України, в тому числі до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», мають стати точкою відліку для розвитку цього напряму підприємництва.
На жаль, законопроєкт про внесення змін до відповідного закону понад рік перебуває у профільному комітеті і поки що не розглядався, зокрема, через питання: чи потрібне взагалі окреме визначення поняття «ветеранський бізнес»? Це не дуже слушна аргументація, варто провести аудит, що взагалі є в законодавстві з вузької спеціалізації підприємницької діяльності. Враховуючи, що закон є чинним з 1993 року, у ньому можна знайти досить дивні речі. Зокрема, є така дискримінаційна річ: якщо жінка після смерті чоловіка вийшла заміж, то вона втрачає статус члена сім’ї загиблого. Ніби вона не переживала цієї втрати! Замість того, щоб стимулювати всіх родичів загиблих жити далі, працювати, розвиватися і використовувати можливості, маємо в законі такі обмеження. Це неправильний і дискримінаційний підхід.
Водночас у цьому законі неврегульоване інше питання: коли подружжя чекає дитину, а чоловік загинув до її народження, дитина не матиме відповідного статусу. І таких нюансів багато.
— Одна з проблем — багато зайвих паперових документів вимагають для оформлення відповідного статусу. Чи необхідна цифровізація цього процесу?
— Звичайно, зараз у нас немає державного ресурсу на перекладання папірчиків. Якщо, скажімо, військова частина видає довідку — для чого ще робити копії витягів з наказів? Довідкою військова частина засвідчила дані про військовослужбовця. У нас немає ресурсу на виготовлення купи паперових документів. Все це оцифровується. Так не може далі існувати, державі це дорого обходиться, краще за ці кошти закупити боєприпаси. Крім того, всі ці працівники, які оформлюють численні документи, оплачуються з державного бюджету. Кошти від міжнародних партнерів ідуть тільки на соціальну складову, а на зарплату військовослужбовців і працівників витрачаються тільки гроші з державного бюджету. Щоб державний бюджет наповнювався, потрібно платити податки, а щоб платити податки, треба щоб були працевлаштовані люди, працював бізнес, розвивалась економіка. У нас вже 10,7 млн пенсіонерів і стане ще більше, а для їхнього утримання потрібен ресурс.
— Які галузі економіки найбільше приваблюють ветеранів-підприємців?
— Ми можемо говорити суто про наш аналіз, бо звикли проводити аудит, перш ніж щось робити. Так, перш ніж просувати законопроєкт про ветеранське підприємництво, я зробила аудит всіх законів про види підприємництва. Тут так само спираємося суто на наявні дані. У нас є топ-сфери, в яких працює ветеранський бізнес: харчова сфера, тобто кав’ярні, піцерії, ресторани тощо, сфера агропромислового комплексу (АПК) та сільського господарства, і оборонно-промисловий комплекс (ОПК). Остання згадана галузь є найбільш близькою і зрозумілою для ветеранів, вони знаються на цьому краще, ніж деякі так звані експерти. Ветерани знайомі з ОПК практично, а не теоретично. Саме ці три галузі найбільше привалюють ветеранів й, насправді, кожна з них є досить хорошою можливістю для держави, якщо на неї виділяти кошти для ветеранського підприємництва.
— Очевидно, що оборонно-промисловий комплекс сьогодні найбільш потребує розвитку через військову агресію.
— Так, якщо говорити саме про ОПК. Але тут є певні проблеми. Наприклад, якщо ветеранському бізнесу треба сертифікувати дрон — вони їдуть у Польщу. У нас цей етап так важко реалізувати, що легше зробити за кордоном. Наприклад, відомий Максим Музика (UA Dynamics) сертифікував свої дрони українського виробництва у Польщі.
Не можна так далі жити, такий стан справ — це економічний злочин проти держави. Ми повинні розвивати свою галузь ОПК, виготовляти військове спорядження і боєприпаси самі. Так ми зможемо підніматися в рейтингу країн з розвиненим ОПК і потім експортувати свою продукцію.
Для чого випробовувати на полі бою технології інших країн, якщо ми здатні виробляти їх самостійно?!
Нині, коли минув рік після широкомасштабного вторгнення, маємо розвивати українського виробника в галузі ОПК. Водночас це питання наповнення державного бюджету. Якщо державне оборонне замовлення не буде закуповувати продукцію в наших виробників, тих самих ветеранських підприємств, наша держава не зможе вижити.
— За останніми підрахунками Мінветеранів, кількість ветеранів може збільшитись до 5 млн осіб. Це створить значне навантаження на бюджет?
— Так, навіть, якщо не всі ветерани одразу будуть пенсіонерами, все одно це станеться в майбутньому. Крім того, а хто дасть прогноз скільки утриманців, скільки сімей загиблих буде до кінця війни? Тому уже зараз необхідно думати над цим і більш жорстко реагувати, скажімо так, на приховані трудові відносини. Патріотизм полягає не у вдяганні вишиванки, і не в тому, щоб раз на місяць задонатити на ЗСУ. Патріотизм — це те, наскільки свідомо ти виконуєш закони своєї країни — кожен з нас зобов’язаний чесно платити податки до державного бюджету.
— Чи існують податкові пільги для ветеранів?
— Ветерани не платять лише єдиний соціальний внесок (ЄСВ). А оскільки визначення «ветеранського бізнесу» не існує, то і пільгових преференцій до них не застосовується. Хоча для фермерського підприємства і стосовно «Дія Сіті» (правовий та податковий простір для IT-компаній в Україні) є податкові преференції. Однак, поки в законодавстві не буде визначено поняття «ветеранський бізнес», немає мови про відчутні податкові преференції. Тому преференції для ветеранського бізнесу, насамперед, слід сприймати як можливість налагодити нормальні бізнес-процеси в державі.
— Якщо ветеран наважився відкрити бізнес, які питання зазвичай у нього виникають і яку підтримку надає Український ветеранський фонд?
— Ми спільно з Міністерством у справах ветеранів проводили публічні консультації стосовно того, якої саме підтримки потребують ветерани. Учасники опитування говорили, що, перш за все, потребують консультацій з питань оподаткування, бухгалтерського обліку, а також юридичної і менторської підтримки. Тут існують проблеми, скажімо так, більше індивідуального характеру: залежно від того, це ФОП чи юридична особа, ФОП на єдиному податку чи ФОП на загальних засадах. Нещодавно на сторінці «Дія Бізнес» ми запустили окремий розділ «Ветеранський бізнес», (хоча таке поняття, нагадаю, законом не визначене), у якому можна знайти і корисну інформацію, і отримати консультації. Водночас Український ветеранський фонд також надає юридичні консультації ветеранам-бізнесменам (це — окрім лінії кризової підтримки, яка також працює).
Ветерани та родини загиблих подали 47 заявок на фінансування бізнесу в рамках конкурсу #Варто «РобиТИ своє». Переможці отримають від 500 тисяч до 1,5 мільйона гривень на власну справу з агросфери.
— Невдовзі буде оголошено переможців конкурсного відбору проектів #Варто «РобиТИ своє». Наскільки складно подати заявку і перемогти в такому конкурсі?
— Вся інформація про конкурси постійно оновлюється на офіційних сторінках Українського ветеранського фонду. Методологія оцінювання експертами погоджена і максимально незалежна. Експертна рада набирається на конкурсних засадах. Поки до мене не доведуть рейтинговий список, я не знаю учасників і не втручаюся в процес.
Щодо складності подання заявки, тут радше йдеться про продуктивність і ефективність запропонованого проєкту. Коли дивишся на заявки, які пройшли відбір, то розумієш, чому ти не пройшов. До прикладу, якщо бізнесмен хоче персональну автівку, щоб їздити по клієнтах, то напевно така заявка не пройде. А якщо він потребує агродрон для обробки продукції, то напевне така заявка буде прийнята. Анкета, яку слід заповнити, настільки логічна і деталізована, що поки відповідаєш, вже розумієш, наскільки ти готовий до участі в програмі. У процесі її подання починаєш розбивати свій план на етапи, змінювати кошторис, тобто проходиш увесь шлях роботи над проєктом. Власне процес подання заявки дозволяє оцінити свої сили і визначитись, чи ти на правильному шляху.
— Це не перша програма для ветеранського бізнесу від команди УВФ. Що найважливіше для таких проєктів і які приклади успішних ветеранських підприємств можете назвати?
— Спочатку ми оголошували набір на загальні програми для розвитку ветеранського бізнесу, а потім зосередилися на агропромисловому комплексі та сільському господарстві. На презентації ми розповідали, що немає значення, скільки ти маєш гектарів землі, якої якості ґрунти, зараз важливіше — які технології ти використовуєш, щоб зекономити ресурси. Коли почалася війна, багато з нас садили розсаду на балконі. Подумаймо ширше: чому б на дахах не робити теплиці, адже в часи кризи багато країн пройшли через це?! Якщо зацікавитися сферою, в якій працюєш, то ідей знайдеться дуже багато. Приміром, у попередніх програмах виграв проєкт з пошиття військового обмундирування: виробники повністю занурені в цю сферу, постійно збирають відгуки від військовослужбовців, удосконалюються. Якщо раніше вони шили підсумки, то зараз — медичні рюкзаки досить високого класу. Один із попередніх переможців — колишній контррозвідник — зараз займається вишиванками, бо він розуміє, що нині це саме те, що користується попитом за кордоном, він виготовляє їх на експорт. Кожен, хто розуміється на своїй сфері, знає, куди йому рухатися. А якщо ти початківець — то у час цифрових технологій не проблема знайти необхідну довідкову інформацію, щоб відкрити власну справу.
— Наскільки ветерани психологічно готові до такого випробування, як бізнес в країні, де триває війна, і нестабільна економічна ситуація?
— Насправді, якщо говорити про ветеранській бізнес і ветеранів, то у них завжди у кризові часи мобілізаційна готовність на високому рівні. Їхня психіка не працює стандартно: замри або втікай. Ні, вони підуть вперед! І так само в бізнесі — вони ідуть вперед. І це мене найбільше вражає у ветеранському підприємництві.
Коли бачиш, що людина втретє стала переселенцем, вкотре рятувала свій бізнес, а за три місяці знову працює, це не можна сприймати без захвату. І, до речі, я не зустрічала такого, щоб ветеранський бізнес перевіз свої потужності за кордон через війну. Натомість чимало бізнесів, у які вкладалася держава, які мали податкові преференції, отримували пільгові кредити, після широкомасштабного вторгнення перевезли виробничі потужності за кордон. Держава більше не може дозволити собі такі витрати: якщо ти отримав освіту за бюджетний кошт або відкрив бізнес за сприяння держави, то маєш працювати тут і сплачував податки. Це не тільки про раціональність, а й про патріотизм.
— Ветерани з інвалідністю також прагнуть працювати, зокрема в бізнесовій галузі?
— Так, справді, серед ветеранів, які беруть участь у наших програмах, майже кожен з інвалідністю. Ті, що без інвалідності, — повернулися на фронт. Однак з інвалідністю чи без — вони звикли діяти, вони по-іншому не вміють. Ветерани мають такий досвід, що кризи їх лише стимулюють рухатися вперед і бачити нові можливості. Це їхні прекрасні лідерські якості. Тож державі економічно вигідно в них інвестувати, адже вони не поїдуть звідси, вони залишаться у своїй країні і стануть її ресурсом. Будемо сподіватися на це і стимулювати ветеранський бізнес.
