На даний момент сержантський корпус Збройних Сил України, в який входить понад 250 тисяч сержантів і старшин різних родів і…
У Military Media Center відбувся круглий стіл, присвячений одній із найгостріших і болісних тем сучасної великої війни — повернення з полону військовослужбовців та розшуку зниклих безвісти. Про особливості цієї насправді складної й зазвичай непублічної роботи говорили представники державних та громадських організацій, що опікуються визволенням з російського полону військовослужбовців і питаннями їхньої всебічної реабілітації. Йшлося також і про соціальні гарантії й допомогу, котрі отримують члени родин Захисників та Захисниць України. Кореспондент АрміяInform, присутній на цьому заході, сконцентрувався на важливих дискусійних моментах доповідачів.
Олег КОТЕНКО, Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин
— Тема безвісти зниклих насправді дуже важка і для їхніх рідних, і для держави в цілому. Ми хочемо зробити все можливе, щоб рідні не почувалися самотньо, щоб вони розуміли, що активний пошук триває, — зазначив Олег Котенко. — Головними напрямками роботи інституції Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, є аналітична та комунікаційна робота з членами родин, нормотворча, переговорна та розшукова діяльність.
Серед інших заходів, що проводить офіс Уповноваженого разом з Генеральним штабом Збройних Сил України, силовими структурами нашої держави, він назвав операції з повернення родичам тіл загиблих військовослужбовців: «Переговорна діяльність саме й спрямована на те, щоб через міжнародні організації, зокрема Червоний Хрест, домовлятися з нашим ворогом — російською федерацією, про те, аби тіла наших людей забирати з окупованих територій».
Уповноважений повідомив, що поблизу лінії фронту працює сім пошукових груп. Вони відпрацьовують локації, де під час боїв зникали люди.
— Здійснено понад 50 виїздів на деокуповані території України, в результаті чого ексгумовано більше ніж тисяча тіл, знайдено речі та документи загиблих, — сказав Олег Котенко.
Він розповів також про роботу кол-центру, який надає першу необхідну людям інформацію, зокрема, як діяти, куди звертатися в разі зникнення військовослужбовця або цивільної людини.
Богдан ОХРІМЕНКО, представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими
Завдання допоміжного органу Кабінету Міністрів України — координація зусиль великої кількості державних інституцій, державних органів, міністерств, що опікуються питаннями повернення з полону наших військовослужбовців та цивільних осіб.
— Саме через взаємодію і координацію наших зусиль ми досягаємо певних результатів. З початку широкомасштабного вторгнення 2235 осіб було повернуто з полону. Слід зауважити, що близько 20 відсотків з них – це були люди, які мали статус безвісті зниклого, по яких не було підтверджень.
Ми у взаємодії з національним інформаційним бюро користуємося реєстрами абсолютно усіх відомств, робимо запити на ту сторону і в процесі, якщо з’ясовуємо, що військовослужбовець перебуває у полоні, починаємо планову роботу з його повернення, — розповів Богдан Охріменко.
Він запевнив, що ця робота не припиниться, допоки ми не повернемо усіх. Після повернення наших людей, фахівці констатують, що чи не усі колишні полонені росіян зазнавали тортур і мають погіршення здоров’я внаслідок неналежного утримання у полоні, вони потребують серйозного лікування та реабілітації.
— Хочу зауважити, що Україна — європейська держава, і ми дотримуємося абсолютно всіх норм міжнародного гуманітарного права, женевської конвенції, у нас організовані відповідні заклади, де на належному рівні утримуються військовополонені вороги. Ми маємо контакт з Міжнародним комітетом Червоного Хреста, з міжнародними організаціями, для яких організовуємо відвідування цих місць абсолютно безперешкодно, — запевнив представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. — Вони мають можливість ознайомитися з умовами утримання військовослужбовців ворожої держави на нашій території.
Богдан Охріменко зазначив, що на території Європи подібної за масштабом війни не було майже 80 років, тому досвід поводження із військовополоненими, організація їхнього обміну дуже цікавить представників європейських країн. Зокрема серед тих, хто зник безвісти, можуть бути не лише ті, що перебувають у полоні, не лише ті, що загинули, а й такі, котрі переховуються на тимчасово окупованих територіях.
— Було декілька спецоперацій, організованих і координованих штабом та Головним управлінням розвідки, коли ми повертали військовослужбовців, які переховувалися після оточення, перебували в умовах, коли їм загрожувала небезпека. Місцеве проукраїнське населення допомагало нам у цьому, — зазначив Охріменко.
Володимир ЛЯМЗІН, начальник Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу ЗСУ
— Досвід нашої роботи в контексті пошукової роботи бере свій початок ще з 2015 року, коли у складі Управляння цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України функціонував відділ пошукової роботи. Він займався питаннями пошуку зниклих безвісти військовослужбовців, уточнення обставин їхнього зникнення, організовував координацію і здійснення процесу транспортування тіл загиблих військовослужбовців з району проведення на той час початку АТО, а потім ООС. З початком широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України, з 24 лютого минулого року, нам довелося перебудовувати нашу роботу. На цей час Генеральний штаб ЗСУ, наше Центральне управління, у складі якого з’явився такий підрозділ, як управляння пошукової роботи та репатріаційних заходів, ми займаємося збором та узагальненням даних щодо обставин зникнення або потрапляння в полон військовослужбовців Збройних Сил України, — зауважив Володимир Лямзін. — Ми формуємо групи пошуку та евакуації, до складу яких входять як військовослужбовці ЗСУ, так і представники певних громадських об’єднань.
Полковник Володимир Лямзін розповів, що Управління разом із офісом Уповноваженого веде бази й інтерактивні карти, а фахівці груп проходять необхідну підготовку, вивчаючи основи тактичної медицини, протимінної діяльності, судової археології і норм міжнародного гуманітарного права.
— Україна є цивілізованою європейською державою, яка суворо дотримується норм та принципів міжнародного гуманітарного права, — підкреслив начальник Центрального управляння. — Ми ініціювали з перших днів агресії повернення тіл загиблих окупантів до росії.
Володимир ПЕТУХОВ, заступник начальника науково-дослідного відділу Науково-дослідного центру гуманітарних проблем ЗСУ
За словами Володимира Петухова, переважна більшість українських військовослужбовців, що повернулися з російського полону, зазнали фізичних і психологічних катувань. Для їхньої реабілітації в державі створено триступеневу систему допомоги. Також розглядається питання створення Центру з відновлення особового складу ЗСУ.
Він розповів, що наші військовики беруть до уваги досвід з відновлення особового складу, який існує в країнах НАТО. Документи, напрацьовані там, охоплюють цілий спектр проблем, пов’язаних із реабілітацією й, звичайно, ретельно вивчаються Науково-дослідним центром гуманітарних проблем ЗСУ.
— Головне мета реінтеграції — це повернення військовослужбовців до суспільства, родини, до свого військового колективу. Ми сповідуємо принцип «повернення з честю», на відміну від росіян, які успадкували радянське ставлення: якщо був у полоні — зрадник, — зазначив полковник Петухов.
Оксана ГРИГОР’ЄВА, радниця Командувача Сухопутних військ ЗСУ
Оксана Григор’єва розповіла учасникам круглого столу про комунікацію командування Сухопутних військ України з родинами військовослужбовців, що перебувають у полоні.
Часто в родичів наших бійців виникають питання, чому країна-агресор когось з полонених звільняє, а когось — ні.
— Я розказую їм, що коли подаються списки, російська сторона когось викреслює і віддає тих, кого віддати вважає за потрібне… Зазвичай спочатку звільняють жінок, — розповіла Оксана Григор’єва.
Вона щиро подякувала волонтерам, громадським та благодійним організаціям, котрі допомагають організувати процес лікування, реабілітації, психологічної та юридичної підтримки колишніх військовополонених.
За словами радниці Командувача Сухопутних військ те, що зараз робить Україна в сенсі їхнього визволення та повернення до нормального життя, викликає захоплення в іноземних партнерів.
Ганна МОКРОУСОВА, керівниця ГО «Блакитний птах»
Очільниця громадської організації «Блакитний птах» зауважила, що те, що робить Координаційний штаб з підтримки та допомоги нашим людям — це дійсно унікальний досвід і все ж держава зараз має недостатній ресурс для відновлення та допомоги повернутим з полону, недостатньо державних реабілітаційних центрів, відомо, що подекуди доводиться чекати в черзі, аби туди потрапити.
— Багатьом повернутим з полону потрібні не лише негайна допомога, а й відтак довготривалий супровід та відновлення, і це та царина, де держава вже не може вповні супроводжувати. Це те, де має бути співпраця громадського і державно-приватного сектору, — наголосила пані Мокроусова.
Після надання державою першої необхідної допомоги до роботи із колишніми військовополоненими та їхніми родичами долучається громадська організація, котра надає їм юридичну, психологічну та соціальну підтримку.
Фото Назара Волошина
