Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
26-річний Олександр майже рік боронить Україну від російських окупантів. У колективі його знають як професійного сапера, який працює на найскладніших завданнях.
У минулому хлопець здобув технічну освіту, працював у цивільній сфері. У перші дні широкомасштабного вторгнення окупантів добровільно пішов до війська, де підсилив колектив однієї з бригад морської піхоти.
— За розподілом потрапив до інженерного підрозділу. У навчальному центрі опанував ази роботи сапера, — розповідає Олександр. — Після фахової підготовки займався розмінуванням на південному напрямку. Перші місяці працював у парі з досвідченими саперами, які передавали мені свій досвід.
Військовий зазначає, що під час перших бойових завдань найбільший страх виникав, коли доводилося знімати російські розтяжки. Адже, як правило, вони встановлюються з певними «сюрпризами».
— З часом набув певного досвіду, а також побачив багато різних саморобних «девайсів» від своїх старших побратимів. Пізніше почав і сам виготовляти деякі з них. Особливо це актуально на Донецькому напрямку, де ми, переважно, ведемо оборонні бої, — говорить морпіх. — Тут на завдання йдемо здебільшого вночі. Часто заходимо на непідконтрольну територію. Працюємо невеликими групками, аби бути менш помітними для ворога. Вже маю з десяток підтверджених випадків, коли на моїх «сюрпризах» злітала російська техніка та піхота, а скільки таких пасток спрацювали за своїм призначенням без підтверджень — годі й рахувати.
У перервах між бойовими завданнями Олександр самовдосконалюється, а також готує молодих саперів тонкощам роботи на «нулі». Навчає не лише професійно розміновувати та встановлювати мінні загородження, а й розповідає, як успішно можна знищити великі об’єкти.
— Ми повинні були перешкодити наступу противника на нашому напрямку. Вночі вирушили на завдання групою з трьох осіб, — пригадує військовий. — Дамба була приблизно за 100 метрів від позицій рашистів. Тож працювали максимально тихо. Встановили в потрібних місцях вибухівку, протягнули шнур від основного заряду. Коли були на більш-менш безпечній відстані, підірвали об’єкт. Дамба була зруйнована, і техніка в подальшому вже не могла просуватися вперед.
Коли група виходила з точки, противник почав обстрілювати її з мінометів. Проте українські морпіхи змогли без втрат повернутися в розташування. Завдання було виконано бездоганно.
Надалі сили противника кілька разів намагалися в тому місці налагодити понтонну переправу, але це не увінчувалося успіхом — українські артилеристи влучно палили російських «понтонерів».
— На досягнутому ніколи не зупиняюся. З побратимами працюємо над вдосконаленням навичок. І взагалі вважаю, що за останній рік бойових дій саперна справа в ЗСУ піднялася на кілька сходинок вгору. Є навіть низка доказів, коли сапери зупиняли танковий наступ, — розповідає морпіх.
Фото автора
