Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Його життя до російсько-української війни було сповнено різними міжнародними науковими конференціями, роботою над перспективними напрямками в галузі ядерної фізики та енергетики. До всього цього командир стрілецького підрозділу Харківської окремої бригади ТрО капітан Олексій обов’язково повернеться, але спочатку — вижене з України всіх окупантів.
Командир роти Харківської окремої бригади ТрО капітан Олексій
— Як науковець я понад 20 років займаюся в одному з провідних науково-дослідних інститутів України, — каже офіцер ЗСУ. — Моя остання робота напряму пов’язана з розробкою та дослідженням сучасних матеріалів, а також використанням енергії водню на службі людства. Свого часу закінчив Харківський національний університет імені Василя Каразіна та військову кафедру при даному виші. У 2014-му довелося перервати свою наукову діяльність, щоб узяти до рук зброю.
Після 2016 року тактичний рюкзак розпаковував 24 лютого 2022-го
Майже два роки мобілізований воїн прослужив у Збройних Силах України, виконуючи бойові завдання в рамках антитерористичної операції на сході держави. Після демобілізації, у 2016-му, харків’янин повернувся до власних наукових досліджень.
— У військкоматі мене включили до оперативного резерву першої черги. Я добре розумів, що війна не закінчилася та у разі загострення ситуації маю першим стати на захист держави. Тому тактичний рюкзак укомплектував і відтоді тримав завжди напоготові. Із цими речами 24 лютого 2022-го і прийшов до свого районного ТЦК та СП, — пригадує капітан Олексій.
Атовця направили до Харківської окремої бригади тероборони. Вже 25 лютого він прибув на бойову позицію, що розташовувалася в передмісті обласного центру.
— Після приїзду до визначеного місця ми ще не були повноцінним бойовим колективом. Пізніше ж діяли як один точний механізм і знали, що так треба робити і на фронті. Незважаючи на складні погодні умови та відсутність підготовлених позицій, ніхто не скиглив. Усі стійко трималися та готувалися до зустрічі з ворогом, що вперто намагався захопити Харків. Цього ми ніяк не могли допустити, — розповів Олексій.
Чоловік уточнив, що в той час майже щодня над ними літали ворожі літаки, які скидали бомби, поруч вибухали артснаряди, яких московити абсолютно не жаліли. Вороги боялися харківських тероборонців, адже бачили в них реальну загрозу.
Перші тижні повторного призову до армії
На початку березня, коли окупанти вкотре не змогли прорвати нашу оборону, російський бомбардувальник цілеспрямовано скинув на місце розташування підрозділу Олексія п’ять авіабомб.
— Увесь 2022 рік був непростим для мене, але, мабуть, перші тижні широкомасштабного вторгнення росії в Україну — найбільш складними. Під час того березневого авіанальоту поранень зазнали кілька наших воїнів. На жаль, були й загиблі. Той день важко забути. Тоді в нас ще не було потужної зброї, аби успішно збивати російські літаки, що несли смерть українцям, — ділиться офіцер.
Після оборони Харкова підрозділ Олексія направили на Богодухівський напрямок. Там вони займалися організацією оборони та облаштуванням укріплень.
— Поступово в нас сформувався кістяк підрозділу. Як і має бути, на ключові посади призначив сержантів, лідерську роботу яких побачив у бойових умовах. До нас тоді прибувало чимало нових бійців, які з перших хвилин служби в роті відчували командний дух. Тому новобранці швидко підключалися до спільної роботи, — зауважив армієць.
На полі бою дрібниць не буває
Пізніше Олексій брав участь в оборонних боях на півночі Харківської області. У подальшому його підрозділ направляли на Сватівський, Лиманський та Бахмутський напрямки. Скрізь харківські тероборонці успішно били окупантів.
— Іноді наш підрозділ прибував у, так би мовити, чисте поле. Негайно визначав місця для обладнання оборонних позицій, організовував взаємодію та налагоджував зв’язок. У всьому використовував певний науковий підхід. Тобто уважно ставився до будь-яких дрібниць: враховував рельєф місцевості, прогнозував вірогідні дії противника, властивості деревини для бліндажів,погодні умови тощо,— поділився він службовими секретами.
Військовослужбовець вважає, що фізика — це універсальна наука, що, між іншим, допомагає правильно побудувати інженерно-фортифікаційні споруди. Своїх підлеглих він завжди вчить тому, що перш ніж щось зробити,треба добре подумати.
Усі сили зосереджує на посиленні потенціалу роти
Наразі стрілецький підрозділ капітана Олексія прикриває один із важливих рубежів Сил оборони України. Водночас хлопці та дівчата вдосконалюють свої професійні навички під час тактичних навчань, бойових стрільб тощо. Окрім цього, командир роти приймає новобранців та призначає на посади, відповідно до їхніх навиків і морально-ділових якостей. Нікому в цьому армійському колективі не треба пояснювати, що незабаром їх знову направлять на одну з гарячих ділянок лінії фронту.
— Нині всі сили зосереджую на посиленні потенціалу роти. На полігонах чи стрільбищах даю зрозуміти новачкам, що в реальному бою часу на навчання не буде. Досвідченим же воїнам не дозволяю розслаблятися, адже, як відомо, досконалості немає меж. До речі, вік моїх підлеглих коливається від 21 до 56 років. Навіть двоє іноземців в одному строю з нами. Усіх об’єднує просте бажання: швидше розбити ворога та припинити все те, що побачили на фронті, — насамкінець зазначає капітан Олексій.
Фото служби зв’язків з громадськістю та з власного архіву офіцера
