За пів століття виробництва кількість випущених «Бойових Соколів» упевнено наближається до 5 тисяч. Винищувач перебував і продовжує перебувати на озброєнні…
Російсько-українська війна стала лихом і для довкілля. Можемо говорити про випалені ліси, пошкоджені ґрунти, зменшення біорізноманіття. Для ефективного моніторингу екологічної ситуації Україна активно долучає міжнародних партнерів. Тому важливо говорити і про вплив війни на екологію, навколишнє середовище та зміну клімату. Ці теми безпосередньо пов’язані з інтеграцією України до ЄС і НАТО. Більше про екологічний вимір війни розповів в інтерв’ю кореспонденту АрміяInform Міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Руслан Стрілець.
— Як загалом впливає широкомасштабне вторгнення рф на довкілля? В чому особливості цього виміру війни?
— Команда Міндовкілля регулярно відвідує звільнені з окупації регіони. Зокрема на початку року ми побували в Національному природному парку у Святогірську Донецької області.
Ми розуміємо, що пріоритетом після деокупації територій є відновлення критичної інфраструктури, налагодження електро- й водопостачання, вивіз сміття, забезпечення людей базовими продуктами й послугами.
Реалії такі, що українців у звільнених регіонах передусім хвилюють питання, де взяти їжу, воду, одяг, щоб мати змогу вижити. А вже потім вони думають про довкілля. Хоч це питання також надважливе. Наприклад, у ліс прилітають російські снаряди й через це тисячі гектарів дерев вигорають вщент за декілька діб. Серед них і сторічні дерева. Щоб виростити ліс, потрібні десятиліття. Крім того, пожежі спричиняють масштабні викиди в атмосферне повітря. Спрогнозувати, як таке забруднення покаже себе через певну кількість років, досить складно.
З початку широкомасштабної війни перед Україною постало нове завдання — фіксувати завдані країною-агресором збитки. Це системна робота багатьох органів державної влади. Кабінет Міністрів визначив, хто і яку збирає інформацію, як відбувається верифікація доказів, щоб вони були прийняті міжнародними судами.
Ми вивчали міжнародний досвід, наприклад, щодо відшкодування збитків внаслідок вторгнення Іраку в Кувейт у 1990 році. Агресор був змушений компенсувати понад 50 мільярдів доларів завданих збитків. Приблизно 10 % від цієї суми становило відшкодування саме заподіяної шкоди навколишньому середовищу. Україна має значно більшу територію й багатше біорізноманіття, аніж Кувейт. Тому й фінансова оцінка шкоди довкіллю буде значно вищою.
Нині ми продовжуємо фіксувати завдану довкіллю шкоду. Для обрахунку збитків Міндовкілля розробило й затвердило спеціальні методики. Розрахунками за цими методиками займається Державна екологічна інспекція.
Загальна оцінка завданої шкоди довкіллю вже перевищує 1,9 трильйона гривень або понад 52,2 мільярда доларів. Це — колосальна цифра! Однак вона не остаточна, адже поки що в нас немає доступу до замінованих та окупованих територій.
Крім того, розмір обрахованих збитків може значно зрости після внесення певних змін до нашого законодавства. Так, у США та країнах Європи існує такий юридичний термін, як «екосистемні послуги». Із закріпленням його в українському правовому полі ми зможемо точніше розрахувати шкоду від знищення, наприклад, одного дерева. Адже тоді в оцінку збитків включатиметься час, необхідний на відновлення такого дерева. Враховуватиметься, скільки це дерево абсорбує парникових газів, наскільки воно впливає на життя людини та на довкілля в цілому.
Ми вже створили відповідну робочу групу при Міндовкіллі та залучили необхідних фахівців, щоб напрацювати відповідні зміни та ввести в Україні поняття «екосистемні послуги». Я домовився про допомогу зі Спеціальним представником з питань біорізноманіття та водних ресурсів США Монікою Медіною. Ми провели продуктивні зустрічі на полях Конференції ООН з питань біорізноманіття та в рамках Водної конференції ООН. Для початку ми візьмемо ту модель екосистемних послуг, яка вже працює в інших країнах, й подивимося, як її можна інтегрувати в наше законодавство.
— Як Міністерство здійснює моніторинг ситуації з довкіллям на прифронтових та деокупованих територіях?
— До широкомасштабного вторгнення рф на території України працювала певна кількість постів моніторингу стану атмосферного повітря. Постійно проводився моніторинг якості води в чотирьох лабораторіях у Київській, Донецькій, Одеській та Івано-Франківській областях. Фактично вони покривали всю країну. Під час бойових дій значна кількість обладнання була знищена. Що ми зробили?
За кілька місяців із початку широкомасштабного вторгнення рф ми запустили вебресурс і мобільний застосунок «ЕкоЗагроза». Першочергово планувалося, що це буде інструментом збору інформації про воєнні злочини росіян проти українського довкілля. Кожна людина може зафіксувати такий злочин і повідомити нам через «ЕкоЗагрозу», незалежно від місця перебування. Це може бути навіть солдат із передової.
Згодом ми розширили функціонал застосунку. Під’єднали до нього всі діючі пости моніторингу: радіаційного фону, якості повітря та води. Зараз там також відображається мапа повітряних тривог.
«ЕкоЗагроза» є частиною створеної нами раніше «ЕкоСистеми» — єдиної загальнонаціональної платформи, через яку ми надаємо адміністративні послуги онлайн та відкриваємо довкіллєві дані.
Запуск «ЕкоЗагрози» був терміновим рішенням. Іде війна й наша «ЕкоСистема» змушена була «одягнути камуфляж». Коли війна закінчиться, «ЕкоЗагроза» знову стане «ЕкоСистемою». Однак і після цього через застосунок можна буде повідомляти про всі виявлені порушення довкіллєвого законодавства.
Щодо лабораторій якості води. У перші кілька місяців війни ми евакуювали певне обладнання зі сходу України. Нині ми відбираємо проби води на всій території, яка контролюється ЗСУ. Дані про якість води публікуємо на «ЕкоЗагрозі». Іноді фіксуємо перевищення по певних показниках, але вони не критичні.
— У 2019 році Євроcоюз ухвалив Європейський зелений курс. Амбітна мета — до 2050 року Європа стане першим кліматично нейтральним континентом. Україна сказала про 2060 рік. Яким чином зараз триває процес зеленого переходу? Яким ви бачите зелене відновлення України?
— Для України зелене відновлення — це не відбудова за старими проєктами. Наприклад, під час відбудови зруйнованих осель важливим буде навіть розташування будинку. Адже від того, куди направлені вікна, залежатимуть витрати на опалення взимку та на охолодження влітку. Також важливо використовувати енергоощадні матеріали.
Зелене відновлення — це також відновлення промисловості за європейськими стандартами. Є розуміння, що наша промисловість відбудовуватиметься наново, й логічно це робити вже з урахуванням сучасних зелених технологій.
Отже, Міндовкілля навіть попри війну не припиняло роботи над впровадженням реформи зменшення та контролю промислового забруднення, а фактично екомодернізації промисловості. До роботи ми долучили міжнародних експертів з Німеччини, Чехії, Латвії. Працювали спільно з депутатами профільного Комітету Верховної Ради України, експертами Команди підтримки реформ при Міндовкіллі, Міністерства охорони довкілля Німеччини та проєкту GIZ. Як результат сьогодні вже маємо суттєво доопрацьований законопроєкт 6004-д.
Ухвалення законопроєкту дасть змогу імплементувати положення Директиви 2010/75/ЄС, впровадити найкращі доступні технології та методи управління, запустити екомодернізацію промисловості й виконати одну з умов для повноцінного членства України у Євросоюзі. Коли ми впровадимо положення цієї Директиви, то побудовані в радянські часи та зруйновані росією зараз металургійні заводи вже не зможуть бути відновлені за старими проєктами, а отже, не продовжуватимуть отруювати довкілля. Нині — унікальне вікно можливостей, щоб перейти на сучасні екологічні стандарти.
Загалом із початку широкомасштабної війни Україна вже ухвалила 9 євроінтеграційних законопроєктів у сфері довкілля. Це більший прогрес, аніж за попередні 5 років. Зокрема ми розпочали реформу системи управління відходами, реформу національної системи хімічної безпеки тощо.
Ми сьогодні говоримо і про зміну підходів до генерації енергії. Ми повинні йти європейським шляхом. Це, зокрема, використання водню. Щоб отримати водень, потрібна величезна кількість електроенергії. Тож в Україні повинна існувати розгалужена мережа відновлювальних джерел енергії — вітряків, сонячних станцій. За рахунок відновлювальної енергії ми зможемо виробляти зелений водень.
Зелене відновлення — це точно екологізація транспорту, eco-friendly архітектурні та інженерні рішення. Наприклад, ще до пандемії в Пекіні люди ходили в масках через задимлення, тому що тамтешні хмарочоси не дозволяли розсіюватись вихлопним газам від автотранспорту. А в європейських країнах для очищення міського повітря встановлюють зовнішні установки.
Світ рухається далі, а ми повинні дуже швидко наздоганяти. Це та ідеальна картина світу й України, яку я хотів би бачити. Щоб у такій країні жили мої діти.
Фото Дмитра Юрченка, Twitter Ruslan Strilets, Міноборони США
