Вона опублікувала його і написала лише одне слово: «вдома». За цим словом — три роки, десять місяців і один день чекання. Понад два роки…
—Тут головне, що є свідчення вчинення агресії російської федерації, а це вже міжнародний злочин і похідні від нього — воєнні злочини, злочини проти людяності, зрештою, тут треба говорити про геноцид, який здійснює сьогодні російська федерація по відношенню до українського народу. І за всі ці злочини має бути міжнародна правова оцінка, — повідомила сьогодні в ефірі єдиного інформаційного телемарафону заступник Міністра оборони України Ганна Маляр, коментуючи відео про страшну страту українського військовослужбовця російським окупантами.
Акцентуючи увагу на тому, чому це відео було поширено саме зараз, хоча чітко видно, що робили його в літню пору року, заступник МО України підкреслила, що його автори чи замовники ймовірно мали на меті залякати нас, українців.
— Хоча складно уявити, чим нас ще можна залякати після року широкомасштабного вторгнення росії в Україну. Це також може бути боротьба в середині російських силових еліт. І зараз ми маємо припущення, представники якого саме підрозділу могли вчинити подібну страту. Таким чином вони просто один одного топлять, видаючи на публіку такі звірства. Судячи з усього, люди, які це робили на відео, робили це не вперше. Можливо, я назву страшні речі, та фігуранти отримують від цього певне задоволення. Вони можуть це знімати, щоби потім переглядати і самостверджуватися, або для доповіді командирам у формі звіту про виконану роботу, — зазначила Маляр.
Вона також наголосила, що добре, коли подібні злочини не залишаються геть прихованими. Бо якби не було цього відео, з великою ймовірністю ми би вже не дізнались ніколи, що таке могло статися.
— Ми маємо дуже великий шанс на міжнародному рівні засудити людей, які цей злочин вчиняли. Безумовно, ми можемо це зробити на власному національному рівні, наші суди і правоохоронні органи спроможні зробити це фахово. Та питання тут в іншому, як світ це оцінює. Річ у тому, що це не злочин вчинений в середині нашої країни, нашими ж громадянами. Тут головне — що є вчинення агресії російської федерації на нашій території — а це вже міжнародний злочин і похідні від нього — воєнні злочини, злочини проти людяності. Зрештою, тут треба говорити про геноцид, який здійснює сьогодні російська федерація по відношенню до українського народу.
Варто нагадати, що після Нюрнберзького процесу не було у світі вироків за агресію. Тому важливо, аби нарешті в міжнародної спільноти була політична воля і консолідація за такий злочин притягати винуватців до відповідальності, аби не розв’язувати руки іншим державам, у яких теж можуть бути подібні загарбницькі амбіції фюрера, які є не лише в російської федерації.
