Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Тут служать фахівці, роботу яких, можливо, можна порівняти з працею хірургів, травматологів і реаніматологів. Хоча вони себе скромно називають слюсарями, зварювальниками і трішки електронниками. Ця невелика група фахівців повертає до життя пошкоджену, неробочу зброю. Йдеться про «поранену» у боях стрілецьку зброю наших воїнів. Ремонтна майстерня одного з штурмових підрозділів — це як фронтовий стабілізаційний медпункт, тільки для автоматів, кулеметів та інших видів зброї, яку везуть сюди з поля бою. Вже на місці фахівці визначають ступінь «живий — не дуже живий». І якщо є бодай мізерний шанс — намагаються повернути бойову одиницю у стрій власними силами.
Очолює цей колектив головний сержант Владислав — інженер з багаторічним стажем роботи на різних підприємствах та виробництвах України. А про своїх підлеглих він каже, що це самі майстровиті хлопці, з якими він мав справу.
— До армії ніхто з нас не був фаховим ремонтником зброї. Але всі працювали за виробничими спеціальностями. Зварювальники, слюсарі, фрезерувальники та токарі, майстри електронного устаткування та оптики. Ну а вже після того, як добровольцями прийшли до війська після 24 лютого 2022, нам запропонували пройти профільне навчання на декількох українських підприємствах, де здійснюються відповідного напрямку роботи. Але вчимося ми і зараз. Цей процес постійний. Ба більше, деякі випадки, з якими ми маємо справу, потребують, як у медицині, консиліуму, — зазначає він.
Зброю ремонтники отримують безпосередньо з підрозділів, що беруть участь у боях. Часом, із конкретними рекламаціями. Мовляв, дає осічку, або не працює те і те. Але в більшості випадків несправності у «пораненої» «стрілкотні» доводиться діагностувати самостійно.
— Коли до нас з підрозділу або польового складу привозять зброю, найперше, ми її розбираємо, чистимо та оглядаємо. Для усіх цих процедур маємо інструмент. З ним нам допомогли волонтери. Є навіть бароскопи для різних калібрів, — розповідає начальник ремонтної майстерні. — Бароскоп — це електронний прилад. Щуп із камерою та ліхтариком на кінці, приєднаний до приладу з екраном. З його допомогою ми, до прикладу, можемо визначити, в якому стані перебувають нарізи в каналі ствола, оглянути важкодоступні місця зброї на предмет забруднення, тріщин.
Коли несправність визначена і ремонтники розуміють, що можуть її відремонтувати власними силами, то відбувається процес «лікування». Трапляються й випадки, коли потрібні операції, що не можливо виконати в польових умовах. Тоді звертаються до колег на підприємствах, або у приватних цехах на мирній території.
— От, дивіться, часом привозять і отаку зброю. Навіть не хочеться думати, що трапилося із воїнами, які її мали, — Владислав демонструє кожух і раму від кулемета МG-42/59. Неозброєним оком видно, що зброя горіла. Метал рябий від впливу високих температур. — Але і таку зброю можливо відремонтувати. Конкретно цей зразок ми віддамо на піскоструминний апарат, аби з нього повністю видалити рештки нагару. Далі, після пневматичної обробки абразивними частками під тиском і фарбування, він послужить донором деталей для відновлення інших аналогічних зразків зброї.
Фахівці кажуть, що одна з поширених проблем «стрілкотні» зараз — це шалений настріл. Воно й не дивно, адже запеклі бої на Бахмутському напрямку тривають. І воїнам не до того, аби контролювати ресурс стволів. Водночас ремонтники їх перевіряють за допомогою метрологічних приладів. І якщо є потреба — зброю відправляють на завод для заміни стволів.
А ще фахівці ремонтного підрозділу детально вивчають зразки стрілецької зброї, яка надходить в межах міжнародної допомоги.
— Вивчаємо схеми вузлів та конструкцію, занотовуємо для себе, аби в разі потреби розуміти, що ми можемо зробити тут, на місці. До слова, для нашої роботи потрібна техдокументація, описи. І якщо для радянських зразків можна знайти таку літературу принаймні у «самвидаві», то для іноземної — її немає. Перебирати доводиться вручну. І кожна така процедура — консиліум, як у лікарів, — говорить командир ремонтників.
У майстрів готова партія з двох десятків автоматів Калашникова. Вони вже пройшли ремонт і потрібно випробувати їх на стрільбищі. У відкритому ящику зі зброєю метушиться зовсім юне кошеня.
— Це кішка Котушка. Наш талісман. Дуже любить бавитись гільзами і часом може замість іграшки прихопити якийсь наш прилад. Але ми не сваримось. Все ж таки єдина дівчина в нашому чоловічому колективі, — з усмішкою говорить головний сержант.
До послуг ремонтного підрозділу є невеличке стрільбище. І там на місці майстри один за одним випробовують «калаші» на працездатність. Вогонь ведуть одиничними чергами та «по-сомалійськи», перевертаючи автомат паралельно землі. Осічку дають тільки два з усієї партії.
— Як бачимо, ще із двома автоматами потрібно розбиратися додатково. Решта ж вже днями відправиться до підрозділів, або на склад, — зазначає Владислав
Фото та відео автора
