Щоб на власні очі побачити, як формується еліта українського війська, кореспондент АрміяInform відвідав навчально-тренувальний центр Сил спеціальних операцій. Саме тут…
Три військовослужбовці з чорним портфелем залишають машину під розлогими кронами дерев і прямують лісопосадкою до невеличкого окопу. Лінія бойового зіткнення неподалік. Через декілька хвилин з посадки вилітає квадрокоптер і зникає в небі. Так починається бойова робота відділення аеророзвідки бригади територіальної оборони.
— Це одне з наших типових завдань — ведення розвідки у ворожому тилу, — розповідає Платон — оператор безпілотного літального апарата.
— Шукаємо бойові машини, склади озброєння, автомобілі, позиції артилеристів. Найчастіше ми виявляємо саме ворожі вантажні автомобілі. Пріоритетними для пошуку є танки, самохідні артилерійські установки, бронетранспортери та бойові машини піхоти. Одного разу виявили величезну стоянку техніки — близько 120 одиниць, — каже командир відділення Денис. — Видовище вражаюче. Такої кількості бойових машин одночасно в одному місці ми ще не помічали. Інформацію про це вороже скупчення передали на командний пункт. Відслідковуємо переміщення техніки і підрозділів окупантів. Моніторимо ситуацію. Далі здобуту нами інформацію аналізують фахівці і ухвалюють рішення щодо ураження.
Окрім планової розвідки, аеророзвідники також забезпечують для командирів пряму трансляцію з поля бою
— Ситуативна обізнаність — одна з необхідних умов успіху. Всі прагнуть знати, що відбувається, як розвиваються події в реальному часі, що і як робить ворог, як діють наші війська. Це життєво важлива інформація, — каже пілот відділення Платон. — Без неї ані командири, ані командні пункти, ані воїни на полі бою не зможуть діяти ефективно. Наше відділення забезпечувало трансляцію для командного пункту під час контрнаступальної операції в Харківській і Донецькій областях. Не кожна бригада територіальної оборони має за плечима досвід ведення наступальних дій і не кожне відділення аеророзвідки має досвід трансляції картини цих дій у прямому ефірі. Ми забезпечували стрім протягом майже доби. Наші піхотні підрозділи йшли вперед і ми йшли разом з ними, аби точно передати ситуацію на полі бою. Під час таких трансляцій ми виконуємо також ще одне наше завдання — забезпечення коригування вогню артилерії.
Аеророзвідники часто опиняються під ворожим вогнем. Їхні позиції виявляє радіотехнічна розвідка та дрони
— Наші колеги гинуть і зазнають поранень, — каже Денис. — Усі військовослужбовці мого відділення мали контузії. Коли поруч з тобою розриваються снаряди чи міни, ти ніколи не знаєш, що буде далі і що робити: залишати позицію чи навпаки перечекати обстріл в окопі. Невідомо, чи це ворог просто не влучив у наш окоп і наступні залпи вже будуть точніше, чи це він б’є кудись в інше місце і далі перенесе свій вогонь.
На озброєнні відділення – різні за типом і характеристиками дрони
— Наш найменший дрон — квадрокоптер Mavic. Його радіус дії — близько 5-7 кілометрів, — розповідають аеророзвідники. — А БПЛА типу «крило» «Валькірія» має в рази більший радіус дії. «Валькірія» може залітати у глибокий тил ворога і збирати там величезний масив інформації.Окупанти застосовують проти них свої засоби радіоелектронної боротьби, збивають їх зенітно-ракетними комплексами. Поповнюється наш аеропарк і по армійській лінії, і з допомогою волонтерів. Також ми отримали дрони за програмою «Армія дронів» від платформи UNITED24. Однак багато БПЛА ніколи не буває. Вони завжди потрібні.
Ці хлопці до війни ніколи не служили у війську
До широкомасштабного російського вторгнення військовослужбовці цього відділення жили в різних регіонах і ніколи не служили в армії. Командир відділення Денис — харків’янин. Він мав бізнес у сфері послуг і готувався вступати до аспірантури.
— Моя дружина з сином їхала з Харкова до Львова евакуаційним поїздом у переповненому вагоні, де було дві сотні пасажирів замість п’ятдесяти чотирьох. Я добу просто стояв у тамбурі. Людей було дуже багато, — згадує він. — Уже у Львові я приєднався до лав ЗСУ. Став військовослужбовцем 103-ї бригади територіальної оборони.
Оператор Платон — львів’янин. Він також не мав досвіду військової служби і також пішов до війська добровольцем.
— До війни я займався бізнесом та громадською роботою, — розповідає він. — Мене повісткою ніхто не викликав. Я сам прийшов до територіального центру комплектування, попросив знайти мої документи і призвати мене до армії.
Водій-електрик відділення Євген живе в містечку Винники, яке є містом-супутником Львова.
— Родом я із Павлограда Дніпропетровської області. Вся моя родина, батько, дід — шахтарі, — каже він. — Вісім років тому я вирішив перебратися до Львова. Переїхали сюди з дружиною і дітьми. У мене їх троє. Займався промисловим альпінізмом. У перший же день широкомасштабного вторгнення я прийшов у ТЦК і став військовослужбовцем.
Після призову аерозвідники пройшли підготовку за фахом у навчальному центрі ЗС України. Уже понад рік вони захищають свою країну в лавах бригади.
— Сенс нашого перебування тут на війні — досягати результату. І коли результат досягнутий — це дуже радує. Це надихає і мотивує далі працювати попри втому. Це дає сил продовжувати виконувати свою роботу далі.Це точно нелегко. Як і всі воїни, ми скучили за своїми родинами і мирним життям. Та розуміємо, що мир настане лише після Перемоги, тож наближаємо її як можемо, — кажуть вони.
Фото і відео автора
