Саме офіцери планують операції, приймають рішення в критичних ситуаціях, відповідають за особовий склад і ведуть підрозділи до виконання бойових завдань. Саме таких офіцерів готує…
Мінветеранів презентувало довідник «Невидимі наслідки війни». Його було підготовлено за Програмою НАТО ще у 2020 році, утім, нещодавно оновлено з урахуванням нового досвіду, здобутого після широкомасштабної агресії рф.
Деякі з порад лікарів, працівників соціальної сфери, членів громадських і волонтерських організацій, які опікуються ветеранами на різних етапах їхнього відновлення, ми пропонуємо читачам АрміяInform.
Як подолати наслідки стресової життєвої події
Чимало військовослужбовців ЗСУ та ветеранів брали участь у бойових діях, ризикували життям, мали поранення, бачили смерть, розстріли, були в полоні, зазнавали тортур, самі вбивали, втрачали близьких людей.
Аби відновитись після пережитих травмуючих подій та повернутись до мирного життя, бійці мають впоратися з емоційними переживаннями й водночас подолати тривожне сприйняття світу, почати йому довіряти й не очікувати на небезпеку в майбутньому. Для цього слід:
- Усвідомити все, що з вами сталося і які спогади зараз травмують найбільше. Допомогти може психоедукація, що повинна інформувати про природу травми, як вона впливає на мозок, на когнітивну, фізичну, емоційну, духовну та соціальну сфери.
- Вчасно діагностувати посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), звернути увагу на такі симптоми: підвищена тривожність, постійні переживання, нічні жахи, сильні емоційні реакції, сильні фізичні реакції, уникання нагадування про травму.
Якщо ці симптоми не зникають упродовж місяця й більше після потенційно травматичної події й перешкоджають у стосунках чи роботі, ймовірно, що розвинувся ПТСР.
Як допомогти ветеранам та їхнім близьким впоратися з наслідками травми
Чого не варто робити:
- не примушуйте травмовану особу говорити про травматичний досвід. Це може призвести до небажаних наслідків, ретравматизації;
- не пропонуйте людині одразу велику кількість стандартизованих методик і батарею тестів. Навіть якщо ви знаєте, як їх проводити;
- не ігноруйте інформацію, яка може бути дуже важливою;
- не підтримуйте уникання ветеранами наявних психологічних та фізичних симптомів. Вони можуть вважати і вдавати, ніби їх не існує;
- не звинувачуйте травмовану особу й не дорікайте їй через те, як саме вона може реагувати та проявляти емоції. Часто постраждалі не можуть контролювати гнів, агресію, сльози тощо;
- не говоріть людині, що пора припинити поводитися, як на війні;
- не говоріть людині, що час лікує;
- без дозволу не обіймайте та не доторкайтесь до тіла людини. Дотики до певних частин тіла можуть призвести до спалаху;
- не призначайте медикаменти (антидепресанти) для лікування симптомів ПТСР. Потрібно порадитися із психіатром;
- не підтримуйте міфи, що ПТСР не лікується, люди з ПТСР слабкі або небезпечні.
Що варто робити:
- пропонувати емоційну підтримку;
- проявляти тепло, довіру й розуміння;
- мати повагу до того досвіду, який ветерани пережили;
- уважно слухати та чути;
- приймати й розуміти спротив травмованої людини, бути виваженими та обережними. Саме ці якості допоможуть підібрати найбільш ефективні для цієї людини форми підтримки й допомоги;
- створити атмосферу психологічної та емоційної безпеки для ветеранів;
- проговорити, що вся інформація, яку ви отримаєте, залишиться конфіденційною;
- якщо ці люди готові прийняти допомогу, заохочуйте їх пройти обстеження й отримати належне лікування.
Важливо пам’ятати, що всім, хто взаємодіє та іде поруч із ветеранами, слід говорити:
- «Ми чуємо й ми приймаємо».
- «Ми є свідками, коли допомагаємо вмістити нестерпне, невмістиме».
- «Ми йдемо поруч».
- «Ми починаємо говорити, коли прийде час».
- «Ми слухаємо».
- «Ми допомагаємо почати розуміти проблему».
- «Ми разом ідемо дорогою зцілення».
Керівник Центру психічного здоров’я і травматерапії «Інтеграція», психіатр, психотерапевт, кандидат медичних наук, капітан ЗСУ Андрій Карачевський під час Міжнародного конгресу «Збереження нації у війні», репортаж з якого робив кореспондент АрміяInform, розповів про дослідження, проведені у 2001–2005 роках у Сполучених Штатах Америки. За його словами, серед ветеранів тих, хто має поранення, вчетверо менше, ніж тих, хто має проблеми з психічним здоров’ям. Тож система допомоги ветеранам у нас, як і в Америці, буде надзвичайно актуальною.
— Нині багато кажуть про посттравматичний синдром, про медикаментозне лікування, але практика показує, що є дуже багато різних розладів: панічних, обсесивно-компульсивних тощо. Але й звичайні зміни в поведінці колишніх військовослужбовців потребуватимуть корекції… Психіатрам, неврологам слід знати, як за таких обставин надати допомогу. І зараз нам важливе не лише інформування військових, а й усього населення, — зазначив Андрій Карачевський.
Вирішувати саме це завдання й допомагатиме довідник «Невидимі наслідки війни».
У Міністерстві з питань ветеранів України розповіли кореспонденту АрміяInform, що оновлений довідник підготовлений за допомогою донорів, утім, дістати дієву підтримку ветерани також можуть за телефоном цілодобової психологічної допомоги Всеукраїнського ветеранського фонду при міністерстві — 0800 33 20 29.
На телефонній лінії працюють фахові психологи. Крім того, у фонді є групи підтримки, котрі у кризових ситуаціях можуть приїхати на виклик ветерана або його родини й уже на місці поспілкуватися з ними, надати необхідні поради та допомогу.
