Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Уже місяць, як розпочала свою роботу Харківська регіональна психологічна служба, організована у межах впровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я. Фахівці служби надають допомогу в обласному центрі та у найвіддаленіших громадах. Харківський регіон тривалий час перебував під окупацією, тож запит на психосоціальну підтримку тут величезний. Про особливості психосоціальної підтримки у регіонах, що перебували у стані ізоляції, розповіла в ефірі ГО «Безбар’єрність» військовий психолог, керівниця Центру безпекових і суспільних студій НаУКМА, координаторка Харківської регіональної психологічної служби Наталія Зарецька.
— Чи варто ховатись за ілюзіями від реалій війни?
— Ілюзії становлять найбільшу загрозу, спираючись на них ми вибудовуємо хибну стратегію поведінки й неефективний захист. Минулого року на Київщині велика кількість населення перебувала у хибному переконанні, що росія не нападе, що війни немає, а є лише конфлікт на сході. Життя показало, що це була грандіозна ілюзія, яка коштувала дуже дорого. Контакт з реальністю для мешканців Бучі, Ірпеня, Макарова, виявився дуже болючим. Це ілюзія, що росіяни не чіпатимуть цивільне російськомовне населення, що їх цікавлять далекі політичні цілі. Ціна цих ілюзій — жахливі втрати, тортури, смерть, знущання.
Ефективний захист — це прийняти воєнну реальність. У лютому 2022 року війна прийшла в кожен дім — через ракетні обстріли, сигнали повітряної тривоги, окупацію, евакуацію, безпосередньо через лінію фронту, і необхідність протистояти ворогу фізично.
Коли ми прийняли все це як нашу нову реальність, саме в цей момент ми отримали контроль над ситуацією. Допоки ж сподівалися, що це тимчасово, ми нічого не контролювали.
Досвід показав, що можна жити на війні. Так, ризики вищі, обстріли можуть перервати життя кожного. Однак інтенсивність обстрілів з боку росії знижується, ми адаптуємося. Ми справді живемо в новій реальності й наше завдання — зробити життя максимально комфортним, ефективним.
— Нещодавно Міністр охорони здоров’я зазначив, що зараз в Україні близько 15 млн громадян з ознаками психотравматизації, і якщо нічого не робити, то 3-4 млн з них потребуватимуть спеціалізованої психіатричної допомоги.
— Працюючи зі звільненими з полону, з людьми, які пройшли тортури, вибралися з окупації, я досить оптимістично оцінюю, як ми, українці, реагуємо на ситуацію. Фаховий досвід показує: все, що нас не вбиває — робить нас сильніше. У військовій психології, психології ізоляції це реалізується через конкретні інструменти й практики, які допомагають людям відновитися після складних випробувань. Це феномен посттравматичного зростання, а в цьому контексті можемо говорити про постізоляційне зростання. Людина, яка перебувала в складних обставинах, пережила психотравмувальну подію, могла зазнати психотравми і пропрацювала цю травму, стає сильнішою і мудрішою. Це потужний чинник, який дозволяє переоцінити своє життя, зрозуміти, що насправді цінне. Звернутися по спеціалізовану психологічну чи психотерапевтичну допомогу цілком нормально, це, як звернутися до лікаря, коли щось болить.
— Уже місяць працює Харківська регіональна психологічна служба в рамках Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» Чим унікальний цей проєкт?
— Тим, що це модель організації фахової допомоги громадам, постраждалим від війни, де були воєнні дії, окупація чи масовані обстріли. Програма ментального здоров’я «Ти як?» була реалізована на Київщині в Бучі, Ірпені. Натомість у Харкові вдалося це організувати в регіональному форматі. Харківська регіональна психологічна служба — це комплекс сервісів. Коли ми говоримо про деокуповані громади, слід враховувати, що їм має бути доступний весь комплекс психологічних сервісів. Тобто це не тільки психосоціальна підтримка, але й психологічне консультування, і психотерапія, і спроможність працювати з постізоляційними станами. Наприклад, коли людина має досвід перебування в окупації. Мають бути центри, куди людина може звернутися, але водночас потрібні мобільні групи, які виїжджають в громади, навіть найбільш віддалені. Це важливий компонент. Фахівці, які входять до мобільних груп, мають надавати спеціалізовані послуги, зокрема здійснювати психологічне консультування і психотерапевтичну роботу.
— Куди можна звернутися з питань психологічної підтримки на Харківщині?
— Можна звернутися у Харківську регіональна психологічну службу за телефонами: 0690719929; 0500719929; 0630719929. Адміністратор прийме звернення і скерує далі, де можна отримати консультацію онлайн або зустрітися з психологом на локації. Обов’язково буде зворотний зв’язок. Звернень багато з різних громад Харківщині, зокрема тих, які перебувають в зоні інтенсивних обстрілів: у Харківській області низка населених пунктів досі залишаються окупованими, ми все ще в прифронтовій зоні. Тому не завжди психологу безпечно виїхати туди, звідки є запит, але такі питання вирішуються індивідуально.
— Горе втрати — найскладніша травма, порадьте, як пережити цей стан?
— Втрата близької людини, яка захищає нас всіх, це дуже складно. Однак втрату треба прийняти, пережити, і навчитися жити без цієї людини поруч. Те, що людина пішла у засвіти, не означає, що вона пішла з нашого життя. По суті, йдеться про новий формат стосунків з людиною, яка пішла з життя. Спогади стають ключовим у цих стосунках, у вас залишається той шлях, який ви пройшли разом. Власне, це робить сама людина, яка переживає втрату, нормально, що цей процес болючий. І буде правильно звернутися до фахівця в цей момент, коли ви горюєте, коли біль втрати нестерпний, щоб отримати підтримку і краще зрозуміти свій стан, швидше перейти в новий формат стосунків.
— Якими є ознаки ізоляційної компресії, як визначити цей стан і наскільки він тривалий?
Коли людина опиняється в ізоляції без дружньої підтримки, відчуваючи, що середовище вороже до неї — тоді включається режим виживання — постійна мобілізація ресурсів, постійне зосередження уваги. Навіть коли спиш, ти змушений начуватися, бо середовище контролює тебе.
Довідково. Ізоляційна компресія — це постійне напруження і психіки, і тіла. Як водолаз під водою весь час перебуває під тиском води, так і людина в ізоляції постійно під тиском середовища, наповненого загрозами. Цей стан природний, він допомагає людині вижити в таких умовах.
Після перебування в ізоляції, коли людина звільнена з полону чи окупація минула, в ній включається природна постізоляційна декомпресія. Декомпресія має обов’язково відбуватися поступово, стрімка декомпресія — небезпечна. Один з найскладніших випадків декомпресії у моїй практиці — коли людина з окупації була евакуйована в Західну Європу і додатково ізольована мовним бар’єром. Вона виїхала фізично, але залишилася думками в окупації. Так само може бути після полону, ти фізично вільний, але полон живе в тобі.
Інколи декомпресія не «включається», зокрема коли досвід окупації був складним, травматичним, супроводжувався тортурами. Тоді важливий фаховий супровід з спеціалістом, який знається на декомпресії.
Основний прояв компресії — це напруга всередині, коли ти не можеш розслабитися до кінця. Ворог пішов, а ти продовжуєш спати уривками, у таких людей можна помітити сірий землистий колір обличчя, постійну напругу міміки й тіла. На жаль, компресійний стан може тривати роками. Водночас людина може самостійно вийти з цього стану за адекватних умов. Якщо говорити про деокуповані громади, то люди, які повністю прожили окупацію від початку до кінця і після неї почали відновлення своєї громади, активними діями, скеруванням зусиль на роботу виводять себе з цього стану. Це найкращі умови, аби включити поступові декомпресійні процеси.
— Як ви оцінюєте здатність українців відновитися після травмувальних подій в окупації?
— Я оптимістична, в своїй практиці я бачу спроможність до відновлення, навіть після страшних подій, коли людина була на межі життя і смерті, коли людина пережила імітацію розстрілів, пережила тортури. Я чітко розумію, що така людина здатна відновитися. Якщо людина пройшла таке важке випробування і вижила — це історія успіху, ця людина дуже сильна і необхідно допомогти їй відчути цю силу всередині себе, прийняти цей досвід і конвертувати у внутрішній ресурс.
Людина здатна використати пережите для особистісного відновлення. Я вірю в безмежність спроможностей людини, для неї немає нічого неможливого.
— Як озброїти своє ментальне ППО? Як триматися, коли накопичується напруга, стрес, війна триває і гинуть близькі люди?
— Всі випробування даються нам до снаги. Сприймайте їх, як спосіб пізнати себе. Життя триває за будь-яких обставин, це можливість творити, працювати, підтримувати одне одного, краще зрозуміти себе і свої справжні цінності.
Сумувати — це нормально, радіти — під час війни, теж нормально. Дозволяйте собі емоції, дослухайтеся до себе. Радійте, коли радісно, і сумуйте, коли сумно.
Треба жити навіть під час війни. А життя — це наші емоції, навіть якщо вони негативні, то ми маємо на них право.
Підготувала Леся Медведенко
