У росії продовжують брехати про те, що Кримський півострів вдалося загарбати в України й окупувати «без жодного пострілу», тому що ніхто не чинив активного спротиву. Насправді опір…
Виставка «Концтабір Ягідне» триває в Національному музеї історії України. Її експонати знайомлять відвідувачів з одним із моторошних злочинів російських окупантів на Чернігівщині — трагічною історією мешканців села Ягідне, яких загарбники майже місяць тримали в темному підвалі смерті. Відкрили виставку до річниці визволення Ягідного від рашистів з ініціативи Музею миру та волонтерської організації Добробат, яка відбудовувала будинки села.
російські військові окупували Ягідне, розташоване неподалік білоруського кордону, у перші дні широкомасштабного вторгнення. 3 березня 2022 року загарбники примусово зігнали всіх мешканців села — понад 350 людей, серед яких було 77 дітей — до підвалу місцевої школи. Найстаршій ув’язненій жінці було 93 роки, наймолодшій дитині — всього лише півтора місяця. рашисти утримували в’язнів новітнього концтабору в жахливих антисанітарних умовах, без достатньої кількості води та їжі, без світла впродовж 27 діб — до 30 березня.
Виставку розташовано на сходах, які нагадують про сходи на виході з підвалу школи Ягідного. Ув’язнені називали їх «сходинками до життя». Вздовж сходів розміщені вітрини з речами — мовчазними свідками жахіть, що їх довелось пережити мешканцям села.
— Важко навіть усвідомити, що йдеться про нашу сучасність, а не про воєнні злочини нацистів часів Другої світової війни, — розповідає куратор виставки, завідувач відділу історії незалежної України Національного музею історії України Антон Богдалов. — Завдячуючи тому, що ця територія була деокупована, ми дізнались про всі жахіття, що їх пережили люди у влаштованому російськими окупантами концтаборі.
Умови, в яких рашисти тримали заручників, справді були жахливими. Понад триста людей змушені були перебувати в тісному підвалі площею всього 197 кв. м, в якому бракувало місця навіть для того, щоб просто лягти відпочити, тому робити це доводилось по черзі. В’язням бракувало світла і повітря, багато хто задихався. У нелюдських умовах люди почали помирати. Окупанти дозволяли виносити небіжчиків з підвалу лише вдень, тому тіла померлих увечері лишались з в’язнями до ранку.
З внутрішнього боку одних із дверей, що вели всередину підвальних приміщень, в’язні вели календар, позначаючи кожну нову добу, яку їм довелось пережити в підвалі, ліворуч одвірка — список розстріляних окупантами, який до визволення Ягідного сягнув семи осіб. Праворуч записували загиблих односельців, зокрема тих, хто помер, не витримавши нелюдських умов ув’язнення. Цей список сягнув десяти прізвищ. Організатори виставки відтворили ці написи і малюнки дітей на протилежній від вітрин стіні.
Експонати виставки вражають буденністю принесеного на українську землю зла і зворушливими спробами порятунку від нього. Серед них — речі та слоїки з їжею російських окупантів, яким протистоять дитячі малюнки й іграшки, що відволікали найменших в’язнів від страшної реальності. Побутові речі з підвалу та з повністю спаленого сільського будинку сусідять на виставці з Новим Заповітом і пронизливим віршем Валерії Прокопенко — дівчинки, що пережила ув’язнення і втратила будинок, який розбомбили російські окупанти:
Хіба можна таке пробачити?
Ви забрали у мене хату.
Хіба можна таке пробачити?
Ваші танки, ракети, міни?
Хіба можна таке пробачити?
У підвалі живі та мертві…
От би хлібчика хоч окрайчика,
І водички, та ще цукерку…
Хіба можна таке пробачити?
Я ж маленька іще дитина…
Та дорослою зразу стала я…
Ворог нищить усю країну…
Я все ж виживу. Постараюся.
Сонця промінь ясний побачу.
Закарбую навічно в пам’яті
І ніколи вас не пробачу!!!
Над виходом з приміщення виставки — дверима, за якими сяє денне світло після темряви підвалу, — бачимо вражаючий напис: «31 — наші прийшли». Це — копія останнього запису в календарі в’язнів, який зробили вже після визволення Ягідного. Він — життєствердне свідчення перемоги світла і добра над злом і темрявою, вільного українського народу над російським поневоленням.
3 квітня 2023 року в межах робочої поїздки до Чернігівської області село Ягідне відвідали Президент України Володимир Зеленський і Генеральний секретар Ради Європи Марія Пейчинович-Бурич. Вони побували в школі, у підвалі якої рашисти утримували місцевих мешканців, й зустрілись із жителями, які пережили ув’язнення.
— Дякую за те, що вижили, змогли дочекатися наших воїнів і розповісти всьому світові про ту трагедію, яку принесла російська федерація, російські військові разом з їхнім керівництвом, їхнім президентом, на нашу землю, — звернувся до мешканців села Ягідне Володимир Зеленський.
-
- Джерела: Офіційне інтернет-представництво Президента України і Національний музей історії України у Другій світовій війні
3 квітня 2023 року у зверненні до українців глава держави приділив трагедії мешканців Ягідного особливу увагу, назвавши відвідини села однією з найважчих емоційно поїздок.
— Ось цей підвал, цей концентраційний табір у Ягідному, як і всі інші злочини росії проти людей і людяності, ніколи державі-злу не пробачимо. І не лише ми, — наголосив Президент України.
Правоохоронні органи України встановили імена дев’ятьох російських катів, які влаштували «підвал смерті» в Ягідному. Цим особам повідомлено про підозру у порушенні законів та звичаїв війни, поєднаному з умисним вбивством. За кожен воєнний злочин російських окупантів, вчинений проти України, неминуче настане справедлива відплата.
Світлина на обкладинці журналу TIME, на якій зафіксовано останній день перебування в’язнів у концтаборі в Ягідному — переконливий доказ того, що світова спільнота бачить російські воєнні злочини в Україні. Виставка «Концтабір Ягідне» в Національному музеї історії України — ще один зі способів донести світу правду про агресію рашистів проти українського народу і навіки закарбувати в пам’яті пережиту українцями трагедію.
Фото автора
