«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…
Переговори з країнами-партнерами щодо передачі Україні літаків F-16 тривають уже не перший місяць… Досі можна почути обережну риторику про «не на часі», «передачу після перемоги»… Тим часом список пілотів, які першими мали пересісти на багатоцільовий винищувач четвертого покоління, доводиться постійно корегувати. Адже найкращі льотчики гинуть… На радянських літаках, що відстають по ТТХ та перебувають на межі своїх можливостей за фізичним зносом…
Чому «на часі» й не можна більше зволікати, пояснив полковник Володимир Логачов, керівник одного зі структурних підрозділів Командування Повітряних Сил. Він і сам льотчик першого класу, бойовий пілот, тому добре розуміє, що сучасні бойові літаки — це зовсім не забаганка, а критична необхідність.
— Багатоцільові винищувачі F-16, які ми прагнемо отримати, розглядаємо передусім як бойову платформу, з якої може застосовуватись величезна номенклатура засобів ураження. Найголовніше — це дозволить нам зберегти життя наших пілотів та захистити населення України від повітряного тероризму, адже росіяни атакують нас ракетами різних типів. Також F-16 дозволить ефективно підтримувати дії наземних Сил оборони завдяки високоточному озброєнню, використовувати ракети по надводних цілях, забезпечувати судноплавство, зокрема зернову угоду, адже наші кораблі теж зазнають терору від російських літаків.
Ми підійняли в небо, відновили, відремонтували всі свої літаки, наші льотчики працюють понаднормово, проте вище голови стрибнути неможливо. Варто визнати, що наш авіаційний парк не дозволяє ефективно вести бойові дії. Усі наші штурмовики, винищувачі, бомбардувальники дають можливість лише стримувати ворога на певних рубежах. Та й те за умови, що ми діємо в комплексі з протиповітряною обороною. Для отримання паритету, щоб ми нарешті змогли перейти до деокупації територій, потрібно отримати, м’яко кажучи, трохи інші спроможності.
росія використовує для атак України приблизно сорок летовищ. Там розташовано понад 700 одиниць техніки — літаків та вертольотів. Лише за кількістю це угруповання переважає нас у понад п’ять разів. Щодо технологічних можливостей, різниця ще більш разюча. Їхні літаки, до прикладу Су-34, Су-35, пройшли глибоку модернізацію. Наявні в нас — це розробки 70-80-х.
— Нам критично необхідна техніка, що здатна протидіяти росіянам. Спробую пояснити детальніше. Основним показником ефективної роботи літака-винищувача є знищення повітряних цілей. Для забезпечення ефективності цієї роботи потрібні два основні компоненти — радіолокаційна станція, яка бачить на певну відстань, та авіаційний засіб ураження, тобто ракета «повітря-повітря». За цими основними критеріями ворог, на жаль, суттєво переважає. Їхні радіолокаційні станції бачать у рази далі, ніж наші. Щодо авіаційних засобів ураження, якщо говорити про основну російську ракету Р-77, то дальність її польоту вдвічі більша, ніж наших засобів. Тобто вже за цими основними характеристиками ми ніяк не можемо здобути повне володарювання в повітрі.
Окрім того, у них з’явились нові ракети Р-37, дальність польоту яких може сягати до двохсот кілометрів по повітряних цілях. Відверто кажучи, ми взагалі не можемо їм протидіяти. Ми просто не встигаємо побачити пуск ракети й попередити свої екіпажі про ці пуски.
Іще один момент стосується радіолокаційних ракет: якщо в нас вони — напівактивні, то в них — активні. Це передбачає, що наш льотчик після пуску мусить далі продовжувати політ і підсвічувати радаром ворожу повітряну ціль. Російські ж льотчики виконують пуски з набагато більшої дальності за принципом «вистрілив і забув». Активна головка самонаведення після захоплення цілі сама скеровує ракету до неї, тоді як літак виходить з бойового курсу та спокійно летить додому, не входячи в зону враження наших систем протиповітряної оборони. Тобто нашим пілотам доводиться в рази більше ризикувати.
Звісно, шукаємо різні тактичні прийоми, проте ситуація — доволі напружена. Ворог далеко не дурний, постійно експериментує з тактикою застосування зброї, намагається заманити нас у своєрідні пастки, полює на наші ударні групи. У них є літак дальнього радіолокаційного виявлення, який здатен бачити майже всю Україну, всі наші латки. Це суттєво покращує управління боєм.
Без F-16 та достатньої кількості далекобійного ППО ми не маємо змоги їх дістати чи відігнати подалі. F-16 зможе знищувати повітряні цілі, не заходячи в зону ворожого наземного ППО.
Полковник Логачов пояснює, що процес переговорів щодо передачі літаків є непростим і триває чи не з початку широкомасштабного вторгнення, адже вартість бойового літака разом з озброєнням вимірюється сотнями мільйонів доларів.
— Варто розуміти, аби льотчики змогли пересісти на сучасні бойові літаки, потрібно виконати цілий комплекс заходів: навчити пілотів, фахівців інженерно-авіаційної служби, підготувати інфраструктуру. Тому ми просимо почати з підготовки льотного складу, щоб після того, як нарешті отримаємо літаки, не втрачати на це час.
Зі свого боку ми також робимо певні кроки. Зараз пілоти активно вдосконалюють свою англійську. Спочатку тут, в Україні, на базах наших університетів. Далі відправляємо їх до країн-партнерів — Польщі, Литви, Латвії, Румунії, Канади. Крім того, є відібрані групи пілотів, котрі бездоганно володіють англійською, й дехто з них уже пройшов атестацію в США.
З перших днів війни ми зв’язались із представниками королівських ВПС, які взяли нас «під шефство». Вони допомогли нам організувати первинні тактичні курси з планування повітряних місій, попередню тренажну підготовку на літаки F-16, організували відправлення перших двох пілотів на атестацію в США, яку, до речі, наші льотчики пройшли більш ніж успішно.
З позитиву. Наші льотчики продемонстрували чудовий рівень знань і умінь під час оцінювання навичок у США. За оцінками іноземних інструкторів, на їхню підготовку може знадобитись набагато менше часу, ніж вважали раніше. Якщо раніше говорили про мінімальних пів року підготовки, то після перевірки на авіаційних симуляторах 162-го винищувального крила ВПС США вердикт: зможуть швидше!
Полковник Логачов упевнений, що перехід на сучасні літаки стандартів НАТО неминучий і за кілька років ми точно не впізнаємо наші Повітряні Сили! Та, на жаль, процес очікування обходиться нам дуже дорого.
— Країни-партнери послідовні у своїх діях. Нещодавно відбувся момент зрушення з мертвої точки. Польща та Словаччина зробили перший крок — вперше передали бойову авіацію, незважаючи на численні погрози московії. Дуже сподіваємось, що наступними стануть саме F-16. На жаль, процес їх очікування обходиться нам вкрай дорого… Що довше ми чекаємо на передачу західних винищувачів, то більше льотчиків гине. Залишається дедалі менше хлопців із тих перших списків відібраних кандидатів, які були готові їхати одразу. Вони б уже пройшли підготовку й захищали українське небо на F-16. Але ми продовжуємо втрачати найкращих…
