Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
Начальник медичної служби батальйону однієї з бригад територіальної оборони Олег запрошує нас до невеличкої будівлі в одному із прифронтових селищ.
— Тут ми обладнали стабілізаційний пункт, куди доправляють поранених захисників прямо з поля бою, — Уже скоро рік, як ми організували роботу, цілодобово тут чергує наша команда — лікар, фельдшер і водій. Стабілізуємо бійців та передаємо їх на наступний рівень евакуації.
Олег — травматолог, від фаху має й позивний —«Костолом». До широкомасшабного вторгнення росії в Україну чоловік працював у Косівській районній лікарні, що на Івано-Франківщині. У лютому минулого року лікар став військовослужбовцем. Відтоді й рятує поранених воїнів.
— 24 лютого я якраз чергував у лікарні. Тож прямо звідти, не говорячи нічого ні дружині, ні батькам, пішов до ТЦК та СП. Розумів, що лікарі завжди потрібні на передовій. Звання офіцера я мав, адже закінчив військову кафедру. Так, з того часу —— я у лавах бригади територіальної оборони рятую життя та здоров’я побратимів.
Хоч на Запорізькому напрямку останнім часом не відбуваються інтенсивні бойові дії, проте ворог постійно здійснює артилерійські, мінометні та авіаційні обстріли. Багато захисників зазнають осколкових уражень.
— Було таке, що до нас привезли двох бійців, які зазнали дуже складних поранень під час артобстрілу. В одного з них була травматична ампутація обох ніг та серйозне ушкодження руки. На жаль, ми не змогли його врятувати. В іншого пораненого була травматична ампутація на рівні середньої третини гомілки, чотирьох пальців руки, поранення плеча і поранення стегна правої ноги. Ми зупинили кровотечу, виконали внутрішньовенний доступ, прокапали, обробили рани, стабілізували його та передали на наступний рівень евакуації. На щастя, цей воїн вижив. Знаю, що кілька днів тому йому зробили чергову операцію, дістали ще 5 осколків. Він іде на поправку, хоча попереду ще дуже важкий і тривалий період реабілітації.
«Костолом» надзвичайно пишається своєю командою, яка завжди працює професійно та злагоджено.
— Наш медбрат Василь, який 16 років віпрацював у цивільниій лікарні, може ввести катетер у вену навіть із заплющеними очима, —— жартома розповідає Олег, підкреслюючи віртуозну майстерність свого підлеглого.
Фельдшер Андрій із позивним «Мисливець» теж має великий досвід роботи за фахом. Чоловік працював на «швидкій», згодом у лікарні. І хоч 53-річний Андрій є обмежено придатним, проте працює на рівні з молодими хлопцями. Зазначає, що краще він тут буде, ніж його діти.
— Ми тут так спрацювались, що навіть ніхто не говорить, що треба робити, розуміємо один одного з напівпогляду, —— говорить «Мисливець».
Саме завдяки командній злагодженій роботі медикам стабпункту вдалося за короткий проміжок часу стабілізувати одночасно 12 поранених.
— Хлопців привезли з переломами нижніх кінцівок, численними ранами, зокрема й голови, термічними опіками. Десь за 12 хвилин від початку прийому в усіх поранених уже стояли катетери. А за пів години воїнів вже повезли на наступні рівні надання допомоги. Адже ми всі чудово знаємо, що чим швидше надамо допомогу, тим більше в поранених шансів на життя та одужання.
Удома на Олега чекають дружина та 11-річний син. І хоч вони дуже сумують за чоловіком та татком, проте розуміють, що його робота вкрай потрібна на передовій.
читайте також:
— Ми всі разом із хлопцям з мого району прийшли в бригаду та приїхали на цей напрямок, я буквально відчуваю відповідальність за їхнє життя та здоров’я. А вони мають надію, що якщо з ними щось станеться, вони завжди можуть на мене розраховувати. Тут я себе почуваю на своєму місці. І буду поряд із побратимами до нашої Перемоги.
Фото Владислава Дем’яненка
