Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
31 березня 2023 року виповнилось 150 років від дня народження Миколи Міхновського (1873–1924) — видатного українського громадсько-політичного діяча, який стояв біля джерел створення модерного українського війська. Вже від березня 1917 року він став одним із головних організаторів Українського військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка, головним завданням якого була організація української національної армії.
Перше наше завдання — це творити власну військову силу всіма засобами, які до того будуть надаватися. Мусимо передбачувати всі труднощі і перешкоди, які поставить перед нами не лише петроградський тимчасовий уряд та військове командування, а й все без винятку московське суспільство. Бо останнє встигло виробити в собі психологію народу-пана у відношенні до всіх немосквинів. Під цим оглядом, перший-ліпший московський «міхрютка» — на цілу голову вищий від тих наших демократів, що закликають до спільного «революційного фронту» з москалями, — наголошував Микола Міхновський.
Серед причетних до військової сфери політиків та активістів доби Української національно-демократичної революції 1917-1921 років Микола Міхновський посідає особливе місце. Твердо стоячи на позиціях самостійництва, він різко виділявся на тлі більшості інших членів Центральної Ради, які довший час обстоювали необхідність автономії України у складі майбутньої демократичної росії. Здобуття Україною незалежності, за його твердим переконанням, слід було здійснювати негайно і з опорою на власне українське військо. Національні збройні сили повинні були стати засобом здобуття і збереження суверенної української держави.
Ці погляди не були 1917 року новиною — вони сформувались уже під час його попередньої громадсько-політичної діяльності. Миколу Міхновського можна вважати одним із найперших послідовних ідеологів українського націоналізму. Вже 1900 року він написав для Революційної української партії маніфест «Самостійна Україна», в якому обстоював необхідність здобуття Україною незалежності в боротьбі, за потреби – боротьбі збройній. За кілька років у «Десяти заповідях Української народної партії» він стверджував створення суверенної української держави: «Одна, єдина, неподільна, від Карпат аж до Кавказу самостійна, вільна, демократична Україна — республіка робочих людей».
З початком українського революційного державотворення від березня 1917 року особливу увагу Микола Міхновський приділив організації військового руху. Вже 29 березня (16 березня за старим стилем) він став одним із головних засновників і головою Українського військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка, який невідкладно розпочав роботу зі створення українських національних збройних сил. Для цього провадилась активна роз’яснювальна та пропагандистсько-агітаційна робота серед українців, які служили в російській армії.
Першою досяжною метою для військового товариства стало створення українських військових частин. Досягти цього вдалось уже через місяць — 1 травня (18 квітня за старим стилем) 1917 року на Сирецькому полі під Києвом відбулось організоване клубом імені Павла Полуботка свято «Перші квітки», на якому було створено першу українську військову частину доби революції — Перший український полк імені Богдана Хмельницького.
Наступним кроком стала організація проведення Всеукраїнського військового з’їзду, який відбувся 18-21 (5–8 за старим стилем) травня 1917 року. Микола Міхновський головував під час одного з його засідань й у підсумку був обраний до складу Українського Військового Генерального Комітету. Учасник з’їзду делегат Певний лишив такі спогади про яскравий виступ Миколи Міхновського:
А по ньому Міхновський, поручик! Так цей — куди там Винниченку! Цей тільки Україну, братця, знає! Так і говорить — Україна, значить, для українців! Господи! Мов із «Кобзаря» тобі відчитує! А всі слухають — аж дух затаїли. Не тільки люди — каміння слухає! А про тих, про москалів, як почне говорити, так ніби і сліду по них не лишить! Україна і більш нічого. Така, як самі захочемо! Це вам, братця, людина! Наша людина! Настоящий тобі козак-характерник! З ним хоч і на смерть любо!
Головним опонентом Міхновського під час роботи з’їзду був Володимир Винниченко, який стояв на позиціях автономізму і ставив соціальні питання вище за національні. Подібними були тоді погляди більшості членів Центральної Ради, що обурювало самостійників. Зважаючи на це, Микола Міхновський та його однодумці діяли на власний розсуд, готуючись до проголошення незалежності України з опорою на збройну силу і продовживши формування українських національних військових частин. Наступною з них став створений у червні Другий український козацький полк імені гетьмана Павла Полуботка.
Кульмінацією зусиль Миколи Міхновського стала спроба проголошення незалежності України з опорою на підтримку самостійницьки налаштованих українських вояків, відома як Виступ полуботківців. Відбувся він у ніч з 17 на 18 червня (з 4 на 5 червня за старим стилем) 1917 року. Попри те, що жодного документа про безпосередню участь Міхновського у цій події не існує, немає також і сумнівів щодо прихильної позиції головного самостійника до мети цього збройного виступу. Якщо він і не був його основним організатором, то вже точно став головним ідейним натхненником.
читайте також:
Поразка виступу полуботківців ударила і по Міхновському — невдовзі його відправили на Румунський фронт, щоб позбивати можливості брати активну участь в розбудові українського війська та впливати на події у Києві. Втім, наданий ним імпульс розбудови українського війська не був марним. За кілька перших революційних місяців 1917 року Микола Міхновський спромігся не лише закласти організаційні основи українського військового руху, але й надихнути тисячі українських воїнів, які згодом мужньо бились за незалежну українську державу під час Перших визвольних змагань.
