Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Українські воїни безперервно вчаться військової справи. Їхню мотивацію відзначають як закордонні інструктори, так і, власне, українські. Жага до знань та саморозвитку — ще одна річ, яка відрізняє нас від окупанта. І в цьому бажанні вчитися військових підтримують і цивільні. Розповідаємо історію спортивного клубу громадської організації Offroadbrothers, який після початку широкомасштабного вторгнення рф почав навчати військових навичок екстремальної їзди.
…На полігон з’їжджаються п’ять автівок. Вони різних марок, та все це — позашляховики. Сьогодні воїни Сил тероборони Київщини зможуть перевірити, на що здатен їхній транспорт, а також на скільки вони самі володіють водійською майстерністю.
Їхній інструктор — Кшиштов. Чоловік займається спортивною їздою бездоріжжям понад двадцять років. Програма насичена: за чотири години треба засвоїти чотири блоки матеріалу.
— Спочатку займаємося на звичайній території, де хлопці напрацьовують їзду колоною. Відпрацьовуємо маневри їзди на підвищених та понижених обертах. Позашляховики можуть їздити на повному приводі не тільки по асфальту, а й бездоріжжям, і армійці відчувають цю різницю зараз, чим повнопривідна їзда відрізняється на понижених обертах. Вчимо їздити без гальм. Це важливо, бо буває слизько, наприклад, і автівку від гальмування може заносити, — розповідає інструктор.
Армійців вчать маневрувати на підйомах і спусках, як евакуюватися з автівки та безпечно евакуювати сам транспорт. Також військові вчаться їздити по піску.
— Ми показуємо водіям, що вони можуть, створюємо на полігоні екстремальні умови для того, щоб коли військовий опиниться в ситуації, де ці навички знадобляться, щоб у нього вже не було страху.
Кшиштов мріяв займатися їздою по бездоріжжю змалку. Починав у Польщі, звідки родом. Сімнадцять років тому чоловік вирішив приїхати в Україну на три місяці, та так закохався в нашу країну, її природу, що залишився тут жити. Згодом одружився з українкою, створив сім’ю. Після початку широкомасштабного вторгнення рф поляк не виїхав, хоч і мав таку можливість.
— Якби всі поїхали, хто б залишився? Я довго живу в Україні, тут моя родина, а дім — це там, де ти. Я відчуваю себе потрібним тут. Я не боєць, не вмію стріляти, та і пузо в мене, в танк не залізу, але я можу допомагати по-іншому й для мене важливо робити це.
Чоловік згадує про відгуки армійців щодо курсу екстремальної їзди. Каже, йому часто надсилають фото- і відеозвіти, розповідають про свої досягнення. Коли чоловік говорить про це, його очі сяють.
Своїм відгуком щодо курсу ділиться і боєць бригади тероборони Київщини на псевдо «Чак». Каже, що кожен в армії, на його думку, має володіти навичками їзди так само, як і автоматом.
— Коли я був у АТО у 2015 році, там рельєф був дуже схожий на цей полігон. Там було дуже важко їздити. Ми доставляли до ВОПів їжу. І тоді навіть шестивісні КРАЗи просто застрягали в багнюці. Нині піхота майже не пересувається пішки, в армії є автівки, але їздити в зоні бойових дій, по бездоріжжю, це зовсім не те, що по асфальту. Та навіть якщо є асфальт… це може бути в розтрощеному місті, де на дорозі купа уламків, і треба вміти володіти кермом. Тому, про мене, ці курси екстремальної їзди дуже корисні.
— До широкомасштабного вторгнення полігон, де нині тривають тренування, використовували для навчання екстремальної їзди та змагань, зокрема міжнародних. Нині спорт — на паузі. Допомога армії наближає перемогу, а отже, і повернення до звичайного ритму життя, тож щовихідного тут влаштовують такі навчання для військових, — розповідає Андрій Бєляєв. Він керівник громадської організації Offroadbrothers, яку створили учасники спортивного клубу.
— Найважливіше — це збереження життя і здоров’я наших захисників. Якщо ми хоч одне життя допомогли зберегти, тоді все недарма, не кажучи вже про автівки, які теж важливі для армійців. Ми продовжуватимемо до перемоги. А після — чекаємо всіх у лавах нашої спільноти вже як спортсменів, на змаганнях.
За час широкомасштабного вторгнення спортсмени влаштували курси їзди бездоріжжям для близько 1000 військових. Також клуб ці курси проводить для волонтерів, які доставляють допомогу до районів бойових дій.
Фото — Віктор Дехтяр
