Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Під час брифінгу, який провели в Military Media Center, старший офіцер Центру досліджень воєнної історії Збройних Сил України Андрій Коваль розповів про воєнно-історичну роботу в ЗСУ та унікальний досвід щоденної фіксації подій російсько-української війни.
— Ворог активно використовує у своїй пропаганді фальсифікацію історії, перекручує історичне минуле, викривлює історичну пам’ять і поширює неправдиві наративи як у своєму суспільстві, так і на міжнародному рівні. Метою таких дій є дискредитація України, ЗСУ. Тож ми зобов’язані йому протидіяти. Центр досліджень воєнної історії Збройних Сил України охоплює всі складові Сил оборони і безпеки. Його відділи зосереджені на дослідженні історичних тенденцій, воєнної економіки, воєнної політики — внутрішньої та міжнародної. Окремий відділ займається музейною діяльністю. Ми вивчаємо тактику застосування військ, історію розвитку оперативного мистецтва, історію стратегії і застосування різних родів військ.
читайте також:
Попри те, що Центр було створено влітку 2022 року, воєнно-історична робота в ЗСУ триває давно. Ще у 2016–2017 роках були розроблені й прийняті Концепція воєнної історії України, Доктрина воєнно-історичної роботи в ЗСУ та Інструкція, що регламентує такі важливі документи для військових частин, як «Історичний формуляр», «Історичний журнал», «Журнал ведення бойових дій».
Сьогодні Центр здійснює фіксацію подій війни — щомісяця з лютого 2022 року видається воєнно-історичний опис. Наразі вже закритий весь 2022 рік — по кожному місяцю є опис визначних подій, операцій, боїв. Готується опис першого року широкомасштабної російсько-української війни. Була проведена також робота з періодизації війни. Зараз ми накопичуємо первинний історіографічний масив, що буде корисний майбутнім дослідникам. І не лише військовим. Сьогодні ми не можемо багато інформації оприлюднювати, тому що війна досі триває. І вона буде закритою ще деякий час після війни.
З того, з чим може ознайомитися вся українська громадськість, — низка науково-популярних нарисів про одні з найважливіших операцій — оборонних і наступальних. Вони опубліковані на сайті АрміяInform.
Керівниця Робочої групи МОН України з опрацювання концептуальних засад шкільної історичної освіти, докторка історичних наук Людмила Гриневич представила розроблені вже після початку широкомасштабного вторгнення шкільні програми з історії України та Всесвітньої історії для 6–11 класів, що спрямовані на формування свідомого громадянина, який має чіткі ціннісні орієнтації, серед яких — власна держава, демократична держава, захист прав людини. Ця програма є у вільному доступі на сайті МОН України, її затверджено влітку минулого року і вже зараз вона є обов’язковою для всіх шкіл.
— Шкільна історична освіта — це базовий елемент системи національної безпеки, адже вона формує світогляд людини. Тому не дивно, що від початку війни агресор атакував саме заклади освіти. На окупованих територіях у школах росіяни розповсюджували методичні розробки, які давали пояснення цієї війни, використовуючи технологію «перевернутої реальності» — представлення і трактування подій з точністю до навпаки відносно історичної правди.
На щастя, для української системи освіти такий розвиток подій не став несподіванкою — ми готові були відповісти на цей виклик. Тому в рекордні терміни була створена нова програма, що спирається на академічне наукове знання та виховання у школярів критичного мислення. Це — не «косметичні» зміни, а концептуальне переформатування трактувань усіх історичних періодів. Такі радикальні зміни в системі шкільної освіти були лише на початку 1990-х років. Нині перед вчителями стоїть завдання — доносити ці новітні підходи до дітей, коли підручники ще тільки пишуться й друкуються.
Людмила Гриневич також поінформувала, що програма з історії містить окремий великий розділ про російсько-українську війну з 2014 року, що охоплює різні її спектри. Зокрема, розглядаючи радянський союз як тоталітарну державу імперського типу, освітяни показують характер цієї війни як реімперіалізацію з боку росії. З боку України війну показано як справедливу, визвольну, за незалежність.
