Утім, це не відповідає дійсності — насправді противник уже рік не має жодних суттєвих успіхів, адже Сили оборони України уже понад рік стримують російські…
Значний період свого життя військовослужбовець на позивний «Ювелір» займався обробкою дорогоцінного каміння та виготовленням прикрас. З початком широкомасштабного вторгнення чоловік пішов добровольцем захищати свою країну.
— Моя служба почалася з охорони мостів у Вінницькій області, потім наш підрозділ перекинули на Донецький напрямок. Там я вперше зіткнувся з ворогом, і думав, що то будуть останні миті мого життя, — пригадує захисник, і продовжує. — Наш «квадрат» ворог почав обстрілювати артилерією. Ми навіть не могли визирнути з укриття. Тоді ми заховалися у погріб і чекали, доки стихне вогонь. Коли це нарешті сталося, то нас оточили ворожі морпіхи. Сказали здаватися… Вибір був невеликий: або йти в полон, або загинути. Ми обрали смерть…
Хлопці жбурнули з підвалу гранату, росіянці ж вистрілили з РПГ та закинули в сховище дві гранати. За словами захисника, той момент був найстрашнішим: розуміти, що ти знаходишся у замкненому просторі й по тобі таке прилітає… Спочатку наших козаків врятували двері, які вони встигли вчасно прикрити. Потім допомогли побратими, які вогнем відсікли від нас морпіхів противника.
— Коли ми вже нарешті вибралися, то гарно насипали ворогу зі стрілецької зброї та закидали гранатами. Нам вдалося відтіснити кацапів і зайняти їхні позиції. Потім приїхав ворожий танк. Ми відразу відкрили вогонь по ньому, але й він прямим наведенням працював по нас… Попри це нам вдалося втриматися і не відступити, — доповнює історію «Ювелір».
Нині підрозділ захисника виконує завдання на північному напрямку. Тут військовослужбовці спостерігають за прикордонними ділянками і проходять вишкіл, аби постійно перебувати у бойовій готовності. «Ювелір» впевнений: якщо ворожа армія знову надумає полізти, то вони дадуть їй гідну відсіч раз і назавжди.
Фото – бригада територіальної оборони ЗСУ
