Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Командир танка на позивний «Каспер», кавалер ордена «За мужність» III ступеня, поповнив лави ЗСУ на війні ще 2014 року. Тоді він, ще бувши «молодим» танкістом, здобував перший досвід нищення рашистів на сході України. За плечима мав кілька ротацій в район бойових дій.
24 лютого «Каспер» разом із танкістами-побратимами окремої мотопіхотної бригади прийняв перші бої на Херсонщині. Танкісти мали вибити ворога зі стратегічного важливого мосту, закріпитися на ньому та забезпечити вихід основних сил бригади.
— Вороги вже контролювали Антонівський міст. Наша задача полягала у прориві їхніх укріплень та виходу нашої бригади на інший берег. Противник мав багато ПТУРів, РПГ та іншого озброєння, що й активно проти нас застосовував. Також нас постійно атакувала їхня авіація, — розповідає танкіст. — Завдяки злагодженості та досвіду командирів ми змогли пробити їхню оборону та організувати вихід інших побратимів.
Пізніше танковий екіпаж «Каспера» брав участь у боях на Миколаївщині, звільняв Херсонщину. Неодноразово їм доводилося вступати у танковий бій з переважаючою силою противника. З усіх танкових баталій «Каспер» виводив екіпаж та машину не пошкодженими. Ба більше, він міг лише на одному своєму Т-72 зайти на позиції ворога та вийти із бою без пошкоджень.
— Неподалік Оленівки я зайшов в одну з посадок, де, як виявилося, були російські позиції. У 15-20 метрах від мене стояв танк без розпізнавальних знаків. Ухвалив рішення не відкривати по ньому вогонь, адже він міг бути українським. Тож ми трохи відійшли назад, — пригадує «Каспер». — Що натрапили на ворожі позиції, зрозуміли, вже коли з цієї посадки по нас відкрили вогонь з різного озброєння.
Завдяки грамотним діям усього екіпажу українські танкісти не лише змогли відійти на безпечну відстань, а й поцілили в техніку противника.
— Ми відразу почали по них гатити. Потім, прикриваючись димами, почали відходити у сторону наших позицій. У цей час побратими по радіозв’язку корегували наш рух з дрона, адже в самій машині ми нічого не бачили, — розповідає «Каспер». — Пізніше зміг побачити, що на тій позиції було багато ворожих танків. Ми тоді використали майже увесь свій боєкомплект, проте змогли пошкодити їхню техніку та поклали багато піхоти. Противник, найімовірніше, не очікував такої близької появи українського танка і в перші хвилини прийняв нас за своїх.
Наразі танковий екіпаж «Каспера» полює на ворожу техніку на Донецькому напрямку. Військовий говорить, що йому досить часто трапляються опоненти на більш сучасних танках, однак у таких дуелях, як він знає по роботі власного екіпажу, завжди перемагає не стільки досвід, скільки досвід у поєднанні із майстерністю, помножені на жагу волі та загострене національне почуття справедливості…
