Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Існує чимало стереотипів про сучасних ветеранів. Часом їх уявляють як суворих насторожених чоловіків у камуфляжі. Насправді це може бути ваш сусід або новий колега, молодий або літній, чоловіки і жінки. Одні пройшли тривалий шлях від Антитерористичної операції, операції Об’єднаних сил аж до широкомасштабного вторгнення. Чимало з нинішніх ветеранів не мали попереднього досвіду служби і тепер наново будують стосунки в суспільстві, родині, шукають себе в нових професіях і сферах діяльності.
Ветерани осмислюють зміни в собі і шукають нове призначення для себе. За даними дослідження «Реінтеграція ветеранів» (IREX), понад 60% ветеранів змінили роботу після повернення з війни. Для багатьох це нагода почати нове життя і поклик робити щось більше. Водночас серед них є й ті, хто захистив країну ціною здоров’я, набув статусу особи з інвалідністю і вчиться жити і працювати в нових для себе умовах.
Згідно із законом, для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб — у кількості одного робочого місця.
Встановлення квоти на робочі місця є одним із напрямів соціальної політики щодо працевлаштування осіб з інвалідністю. Такі квоти діють у більшості країн ЄС, водночас існує система штрафів для роботодавців за невиконання законодавства щодо працевлаштування осіб з інвалідністю згідно зі встановленою квотою. Наприклад, у Німеччині штраф становитиме € 105 за кожне незайняте місце для такої особи в рамках від 3% до 5%, € 180 — від 2% до 3% та € 260 — менше ніж 2%. У країнах, де не встановлено квоти, наприклад, у Данії, Естонії, запроваджено систему субсидіювання роботодавців, які приймають на роботу осіб з інвалідністю. А у Словенії та Ісландії, якщо серед претендентів на робоче місце є людина з інвалідністю, яка задовольняє вимоги роботодавця щодо професійних якостей, вона має право на першочергове працевлаштування.
В Україні розміри санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю залежать від чисельності працівників підприємства, водночас є система захисту прав таких працівників, пільг і вимог щодо умов роботи. Роботодавець не може відмовити людині з інвалідністю в укладенні трудового договору або у просуванні по службі, а також звільнити за ініціативою адміністрації, перевести такого працівника на іншу роботу без його згоди через інвалідність. Виняток становлять випадки, коли за висновком МСЕК стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує безпечній праці інших осіб, або загрожує погіршенням здоров’я людини з інвалідністю.
Працевлаштування людини з інвалідністю відбувається з урахуванням:
- індивідуальних схильностей і здібностей людини;
- рекомендацій медико-соціальної експертної комісії (МСЕК);
- рекомендацій спеціалістів служби зайнятості;
- можливості роботодавця адаптувати в разі потреби робоче місце для працівника з інвалідністю.
За бажанням працівника-особи з інвалідністю роботодавець зобов’язаний встановити йому пільгові умови праці. Оплата праці в цих випадках здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Тобто працівник працює менше за звичайну тривалість робочого часу і при цьому оплата його праці здійснюється пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку. Причому таке зменшення може встановлюватися шляхом:
- зменшення тривалості щоденної роботи;
- зменшення кількості днів роботи протягом тижня або одночасного зменшення кількості днів і тривалості щоденної роботи.
Усе залежатиме від домовленості між роботодавцем і працівником, що має інвалідність. Тобто це можуть бути і дві години на день, і дві години на тиждень. Однак при цьому має бути дотримано мінімальних державних гарантій щодо оплати праці. Такі працівники мають право на довшу тривалість основної та додаткової відпустки залежно від групи інвалідності. Крім того, особи з інвалідністю мають право на додаткову соціальну пільгу.
Ветеранам з інвалідністю поновлення трудової діяльності дозволяє уникнути ізоляції та отримати шанс реалізувати своє право на працю, а для громади — отримати працівника з величезним ресурсом досвіду, який він здобув на війні. Адже робота — це не лише можливість заробити гроші. Це можливість змінювати світ, робити свій внесок у розвиток країни, за яку вони воювали.
За даними Державної служби статистики України, станом на кінець 2021 року в країні нараховувалось понад 2,7 млн людей з інвалідністю, і лише близько 410 тисяч з них були працевлаштовані. Тобто, лише 16,4% осіб з інвалідністю мали оплачувану роботу. Причиною є недостатня доступність робочих місць та соціальної інфраструктури для людей з інвалідністю, а також стереотипи щодо їхньої працездатності та неготовність працедавців до співпраці з цією категорією працівників.
Для порівняння: в Німеччині участь на ринку праці тут беруть 69,4% людей з інвалідністю. На другому та третьому місті за рівнем економічної активності осіб з інвалідністю в Європі — Швейцарія (68,4%) та Люксембург (62,5%), а середній показник по країнах ЄС становить 57%.
Україна поступово змінює ситуацію на краще, велика кількість ветеранів з інвалідністю, яких стає все більше через російсько-українську війну, лише прискорює розвиток інклюзивного ринку праці. Ветерани — потужний ресурс країни, і важливо ставитись до тих не як до отримувачів державної допомоги, а як до активних учасників ринку праці, які хочуть та можуть робити свій внесок у розбудову сильної України.
