Чотири роки він перебував у російському полоні, 5 червня 2026 року його звільнили в рамках чергового обміну полоненими. Наприкінці липня…
Автора, як глядача, цей фільм змусив замислитись. Адже функція мистецтва — робити людей небайдужими. І стрічка «Щедрик», яка днями була представлена військовослужбовцям Львівського гарнізону та курсантам військових вишів, таку функцію виконала. У фільмі не бракує емоцій та драматизму.
Презентуючи перед початком перегляду контекст фільму, методист-культуролог Львівського будинку офіцерів Оксана Козинкевич наголосила, що цей художньо-документальний фільм — ґрунтовний екскурс у життя простих українців у період двох окупацій: радянсько-сталінської та нацистсько-гітлерівської. До того ж яскраво і ґрунтовно показана лінія взаємостосунків між представниками трьох національностей: українців, поляків та євреїв, які проживали на теренах України.
Але чому картину назвали «Щедрик»? За сюжетом цей твір, убитого сталінським агентом українського композитора Миколи Леонтовича, однаково любили співати усі три родини: українська, польська та єврейська. І в них було більше спільного і доброго, аніж ретранслювали тогочасні наративи пропаганди сталінського або нацистського режимів. Люди завжди залишаються людьми, батьками, сусідами, друзями. І жоден режим не в силах зруйнувати цю людяність.
— Я родом зі східної України і траплялося чув різні висловлювання щодо «западенців» та «східняків». Нині розумію, що це частина ворожої пропаганди, яка була спрямована на те, щоб роз’єднати українську націю, яка утворена з представників багатьох народів та етносів, що населяють територію нашої країни, — говорить курсант Владислав.
Без сумніву, сьогодні «Щедрик» став тим кіно, якого так сильно потребують українці. Кожен повинен любити свою країну, просувати свою культуру, мову та ділитися цим надбанням з представниками інших націй світу. І якщо ми плекатимемо любов та повагу до нашої країни, то війна закінчиться набагато швидше.
— Цей фільм дає нам змогу впізнати себе та відчути свій внутрішній світ. Він є просвітницьким для нас, українців, та допомагає зрозуміти, як росіяни своєю пропагандою «засмічують» голову людям, — розповідає начальник Львівського будинку офіцерів полковник Віталій Провозін.
Фото автора
