Мета — ускладнити Кремлю доступ до валютних надходжень і фінансування війни. Європейський Союз готує новий етап економічного тиску на Росію,…
20 березня 1918 року вважається датою створення Окремого корпусу кордонної охорони (ОККО) Української Народної Республіки — історичного попередника Державної прикордонної служби України. Того дня 105 років тому український уряд затвердив отаманом ОККО полковника Володимира Желіховського.
Після проголошення Четвертим Універсалом незалежності України Центральна Рада інтенсивно формувала державні інститути Української Народної Республіки. Процес державотворення не зупинявся навіть у лютому під час вимушеного перебування за межами Києва внаслідок російської більшовицької окупації столиці. Особливої ж активності діяльність вищих органів влади УНР набула в березні.
Однією із засадничих ознак держави є територія, до окреслення й упорядкування якої Центральна Рада звернулась невдовзі після визволення Києва. В ухваленому 6 березня 1918 року законі про адміністративно-територіальний поділ України, окрім скасування поділу території України на губернії та повіти і введення поділу на землі, передбачалось також порушення питання про розмежування Української Народної Республіки із сусідніми державами, після вирішення якого число земель могло змінитись.
Визначення державних кордонів УНР передбачало, зокрема, організацію прикордонної охорони, перший крок до створення якої Рада Народних Міністрів зробила вже наступного дня — 7 березня 1918 року. Тоді український уряд доручив опрацювати питання створення «пограничної сторожі» та укладання її статуту трьом міністерствам: внутрішніх справ, військових справ та фінансів.
Ухвалили: у справі організації пограничної сторожі Рада Народних Міністрів ухвалила передати це питання на вирішення відповідним міністерствам: внутрішніх справ, фінансів і військових справ з тим, щоб статут цієї сторожі і сама організація її були утворені як можна скоріше. (З протоколу засідання Ради Народних Міністрів від 7 березня 1918 року).
За два тижні, 20 березня 1918 року, Рада Народних Міністрів затвердила отаманом Окремого корпусу кордонної охорони кадрового офіцера полковника Володимира Іполітовича Желіховського (1881–1931). Випускник Одеського піхотного юнкерського училища, яке він закінчив за першим розрядом 1903 року, він був досвідченим прикордонником.
Володимир Желіховський служив на офіцерських посадах в окремому корпусі прикордонної варти російської імперії з 1911 року, а під час Першої світової війни обіймав посаду командира 3-го батальйону 4-го Німанського прикордонного полку.
Слухали: пропозицію Мазуренка про призначення отаманом Пограничного корпусу Желіховського. Ухвалили: затвердити Желіховського отаманом Окремого корпусу кордонної охорони. (З протоколу засідання Ради Народних Міністрів від 20 березня 1918 року).
Уже наступного дня у пресі розмістили оголошення про набір на службу до Окремого корпусу кордонної охорони, причому перевага віддавалась тим, хто «відбували службу до початку війни в окремому корпусі кордонної сторожі».
А ще за кілька днів, 23 березня 1918 року, український уряд затвердив статут ОККО як окремого військового з’єднання Української Народної Республіки. Згідно з ним мало бути створено 16 бригад кордонної служби, які підпорядковувалися б міністерству фінансів.
Серед функцій прикордонників передбачалась не лише охорона кордонів і контроль над переміщенням осіб, але також затримання дезертирів і організація карантинної служби.
Слухали: статут Окремого корпусу пограничної охорони, внесений міністром фінансів. Ухвалено: доручити міністру фінансів внести цей статут на розгляд і затвердження в Центральну Раду з такими змінами: а) корпус підлягає міністру фінансів; б) зменшити кількість бригад на 16; в) щодо штатів, то прибавки на дорожнечу одкинути, а збільшити основні штати на 20 відсотків; г) максимальний оклад по штатах призначити 12 тис. крб (З протоколу засідання Ради Народних Міністрів від 23 березня 1918 року).
Попри повільний процес формування через нестачу кадрів, уже з квітня 1918 року бригади Окремого корпусу кордонної сторожі почали нести службу на українських кордонах. Так стартувала історія прикордонної служби незалежної України, яка продовжилась під час існування Української Держави на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським та після поновлення Української Народної Республіки за доби Директорії. Окремий корпус кордонної охорони доби Перших визвольних змагань заклав славетні традиції захисту кордонів нашої держави, гідною спадкоємицею яких є сучасна Державна прикордонна служба України.
