Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Військовослужбовець Наддніпрянської радіотехнічної бригади Євген приєднався до лав ЗСУ майже два роки тому. До цього чоловік мав свою справу — займався авторемонтом. Упродовж останніх років активно допомагав ЗСУ, перераховуючи левову частину своїх доходів на користь армії, а навесні позаминулого року ухвалив рішення одягнути військовий однострій. А вже незабаром Євген був відряджений на Донбас, в район проведення ООС, де на посаді кулеметника набув першого бойового досвіду.
Щойно військовослужбовець повернувся зі сходу України, росія розпочала так звану спеціальну військову операцію проти українського народу.
— Як, мабуть, і більша частина українців, я відчував наближення великої війни. Напруження на кордоні, інформація про стягування ворожих військ, розгортання шпиталів, постійні провокації росії, і, врешті-решт, прийняття квазіреспублік на сході України «до складу» рф — все говорило, що широкомасштабне вторгнення ось-ось відбудеться.
У ніч з 23 на 24 лютого 2022 року Євгену та його дружині не спалося. З голови не виходила промова господаря кремля з погрозами в бік України. А близько 4-ї ранку над його будинком пролетіла перша ворожа ракета — росіяни били по військових об’єктах, які знаходилися у місті. Стало зрозуміло — збулися найгірші очікування…
Чоловік зібрав необхідні речі, підхопив тривожну валізу та вирушив до військової частини. Впродовж наступних днів і тижнів він разом з побратимами тримав оборону військового містечка та аеродрому поблизу нього — не виключалася висадка ворожого десанту…
У середині березня Євген з товаришами ніс службу на спостережному посту. Напоготові поряд з армійцем стояв переносний зенітно-ракетний комплекс «Ігла», призначений для ураження маловисотних повітряних цілей.
— У теорії я знав, як працює ПЗРК — маю вищу технічну освіту. Тому мав уявлення про його конструкцію, алгоритм наведення на ціль. Проте на практиці жодного разу «Іглу» не застосовував. Але того дня доля вирішила мене випробувати! — пригадує військовослужбовець.
Молодший сержант Євген розповідає, що зранку вони почули характерний звук ракет, що наближалися. Недовго думаючи, чоловік підхопив ПЗРК, навів на одну з шести повітряних цілей, яка вже пролітала над військовою частиною в бік аеродрому. Роздався характерний звук, який свідчив, що «Ігла» захопила ціль. Чоловік натиснув на спусковий гачок… На все пішло не більше ніж 4 секунди — ракета була уражена, впала на землю, так і не досягнувши своєї цілі…
Десь за місяць, знайомі розповіли Євгену, що вже неодноразово бачили, як над місцем, де вони рибалять на Дніпрі, постійно пролітають ворожі ракети. Армієць отримав дозвіл від керівництва на «полювання» за повітряними цілями.
Зенітники висунулися до вказаного місця. Чекати довго не довелося — під вечір, із сигналом повітряної тривоги, над річкою з’явилися російські ракети, які летіли вбивати українців.
— Збиття цілі хлопці довірили мені, як найбільш досвідченому, — пригадує Євген.
Цю ракету йому теж вдалося знищити. Вона впала у води Дніпра. Надалі її рештки знайшли та дістали з річки, аби вона не становила небезпеки для цивільних.
Під час експертизи було встановлено, що обидві цілі виявилися російськими «Калібрами». Військовослужбовець ділиться, що і сам був здивований тим, що вдалося їх уразити.
— Це той тип ракети, який, як вважалося, неможливо збити з «Ігли». «Калібр» є низькотемпературною повітряною ціллю, а цей ПЗРК реагує саме на тепло. Мені ж двома пострілами вдалося збити дві. Це свідчить про те, що ми, українці, робимо неможливі речі цілком можливими — ось така ми нація! Аби вберегти життя цивільних, не допустити руйнування стратегічних об’єктів, ми використовуємо будь-яку можливість і постійно вдосконалюємо наші вміння! Саме це відрізняє нас від агресорів і неминуче приведе до перемоги!
Нещодавно за проявлений професіоналізм Євген був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Фото автора та з архіву служби зв’язків з громадськістю повітряного командування «Центр»
