Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Рішення путіна про призупинення участі росії в угоді із США «СНО-3», стало одним із найрезонансніших геополітичних подій минулого тижня.
Чому путін відмовився від головного міжнародного документу, який контролював «гонку» ядерних озброєнь і чи отримала рф новий козир для шантажу цивілізованого світу?
Договір про стратегічні наступальні озброєння (СНО-3) підписаний у 2010 році на той час президентами росії та США д.медведєвим та Бараком Обамою на 10 років із можливістю продовження ще на 5 років. За умовами угоди кожна сторона може мати не більше 1550 готових до використання ядерних зарядів, не більше 700 розгорнутих міжконтинентальних балістичних ракет, балістичних ракет підводних човнів та стратегічних бомбардувальників-ракетоносців.
Після набуття чинності (5 лютого 2011 р.) путін 21 січня 2021 року підписав закон про продовження «СНО-З» до 5 лютого 2026 року. Проте, 21 лютого 2023 р. під час послання до федеральних зборів путін заявив, що росія припиняє участь у договорі і відмовляється від виконання «СНО-З» в частині допуску інспекцій НАТО на ядерні оборонні об’єкти рф.
Для чого це кремлю?
1. Безумовно, таке рішення обумовлено подіями в Україні та позицією, яку зайняли США та союзники по НАТО. Це «політичний сигнал» кремля та спроба розколу в стані західних союзників щодо рівня підтримки України.
2. Призупинка дії «СНО-3» знімає з рф обмеження на розгортання ядерних засобів міжконтинентальної дальності, здатних досягти Сполучених Штатів приблизно за 30 хвилин, що дає, на думку путіна, суттєвий важіль впливу на Білий дім в питаннях зниження фінансової підтримки України та пом’якшення санкційної політики.
Мова йде про пускові установки ракетних комплексів «Сармат» (Satan II) «Авангард», продовження серійного виробництва гіперзвукових комплексів повітряного базування «Кинжал» і масові постачання гіперзвукових ракет морського базування «Циркон».
Глава Кремля також анонсував входження до складу вмф рф атомного підводного крейсера проєкту «Борей-А», після спуску на воду якого «частка стратегічних ядерних сил досягне 100%».
Наскільки припинення дії «СНО-3» вплине на світову ядерну безпеку?
Американські експерти вважають, що вихід росії із договору у короткостроковій перспективі не матиме драматичних наслідків, але в майбутньому все ж призведе до певних проблем.
З одного боку, як вважає голова дипломатії ЄС Боррель, зупинення дії Договору «СНО-3» підірве архітектуру європейської безпеки:
1. Оприлюднена загроза путіна про можливість повного виходу з договору (у лютому 2026 року) у разі її здійснення докорінно змінить ядерні відносини зі США. Це стане прецедентом, коли вперше з 1972 року не буде укладено нову угоду про обмеження стратегічних ядерних арсеналів США та росії.
2. Зрив кремлем зобов’язань у сфері ядерної безпеки порушує «передбачуваність стратегічних взаємин росії та США», збільшує невизначеність та ймовірність помилок в оцінці ядерної загрози і фактично блокує розвиток процесу ядерного роззброєння.
3. Припинення взаємного обміну даними дозволить росії безконтрольно перейти від ядерних ракет з однією боєголовкою до ракет із боєголовками, що розділяються, чим суттєво знизять ядерну безпеку США.
З іншого боку, держсекретар США Е.Блінкен хоч і назвав рішення росії «безвідповідальним», але заявив, що через припинення участі москви в «СНО-3» ядерна політика Вашингтона залишиться незмінною, оскільки поки не зрозуміло, чи матиме це рішення Москви практичне значення.
Відмова від «СНО-3» також анулює взаємні механізми відстеження збільшення ядерного потенціалу (договір передбачав щорічно 18 перевірок озброєнь експертами рф і США) і робить цей процес неконтрольованим. Хоча без чинного договору США буде складніше перевіряти дані, у США є великі технічні та інші можливості для спостереження за ядерними силами рф. Крім того, сумарна кількість стратегічних ядерних боєголовок у країн НАТО, не дає шансу кремлю розраховувати на перемогу в потенційному ядерному конфлікті.
Призупинення російської участі в «СНО-3» не обов’язково означає намір виходу за межі встановлених договором лімітів за кількістю розгорнутих ядерних носіїв та боєзарядів. Це більше шантаж росії, ніж реальна загроза ядерної ескалації у світі. Американські аналітики не передбачають збільшення кількості активних російських ядерних боєголовок або реалізації планів москви з переозброєння через виснаження російської економіки санкціями та війною в Україні. Спроба підтримувати ядерний паритет з Китаєм та США обернеться для кремля масовими акціями протестів і загрозою насильницької зміни путінського режиму, а відповідно перспективами повернення до вимог договору ядерного стримування.
Вихід росії із «СНО-3» вписується в політику кремля з брязкання ядерною зброєю але не надає путіну новий козир для шантажу цивілізованого світу.
