10 жовтня 2025 року Новозаводський районний суд міста Чернігова виніс вирок у кримінальній справі, за яким жителька Вінницької області визнана винною у перешкоджанні законній…
З минулого року у Збройних Силах України розпочав свою діяльність Центр досліджень трофейного та перспективного озброєння та військової техніки. Чим він займається? Чому його робота є важливою не тільки для війська, а й для країни в цілому? Чим здивували російські трофеї фахівців центру?
Про це нашим кореспондентам розповів начальник інформаційно-аналітичного відділу Центру досліджень трофейного та перспективного озброєння та військової техніки полковник Олександр Заруба.
«Взаємодіємо з правоохоронними органами та сприяємо виявленню серед трофейного озброєння та військової техніки заборонених засобів ведення війни»
— Основна наша мета — дослідження трофейного та перспективного озброєння, але передусім трофейного, на предмет виявлення новітніх технологій і тих конструктивних рішень, які можна використати потім для виробництва озброєння й техніки для Збройних Сил України. Крім цього, нашою метою є і вироблення заходів протидії озброєнню та техніці збройних сил російської федерації. Також ми виявляємо серед трофейних зразків озброєння заборонені засоби ведення війни, фіксуємо випадки їх застосування та інформуємо про такі випадки правоохоронні органи. Особливо це стосується завдання ударів ракетним озброєнням та бойовими безпілотними літальними апаратами по об’єктах цивільної інфраструктури України, — розповідає Олександр Заруба.
За його словами, центр не тільки відстежує відкриті джерела інформації з матеріалами про виявлення на звільнених територіях чи захоплення російської техніки та озброєння:
— Ми працюємо безпосередньо у військових формуваннях, які ведуть бойові дії. Працюємо, щоб бути якнайближче до лінії бойового зіткнення й досліджувати зразки російського озброєння, нещодавно захопленого у ході боїв.
Офіцер зазначає, що армії, якими оперує росія, потребують великої кількості обмундирування, оснащення, амуніції й військової техніки.
— Ті факти, що публікуються — про використання танків Т-62, закупівлю амуніції, обмундирування, засобів захисту, наприклад у Північній Кореї чи Ірані, — свідчать, що росія сама не справляється з тими потребами, які вимагає ця війна. Виробництво нового озброєння й навіть звичайного обмундирування чи засобів захисту в нашого противника занепадає. На серії брифінгів у Military Media Center ми вже представляли результати досліджень щодо конкретних галузей: артилерійського озброєння, безпілотних літальних апаратів, крилатих ракет, комплексів бойового екіпірування противника. росія відчуває дефіцит іноземних комплектуючих, які для неї критично важливі для виробництва високотехнологічного озброєння, — додає Олександр Заруба.
«Дивує підміна якісного оснащення ідеологічними маніпуляціями»
Начальник інформаційно-аналітичного відділу зауважує, що нещодавнє застосування противником крилатих ракет Х-22 вказує, що росія знову переходить до використання застарілого озброєння під час завдання ударів.
— Ці удари є неточними й по факту терористичними, бо відхилення досить значні за великих відстаней польотів. Відповідно, ці ракети можуть влучити куди завгодно, а не в ту військову ціль, яку ворог декларує. Щодо іноземних комплектуючих, то цей дефіцит дається взнаки на виробництві високотехнологічного озброєння. росіяни шукають шляхи обходу міжнародних санкцій, шляхи контрабандного постачання різних мікрочипів, необхідних для виробництва прицілів, безпілотних літальних апаратів, крилатих ракет. Поки в них це виходить, але можливості ці безперервно знижуються. Навіть інтернет-вкиди деяких внутрішніх документів виробників цього озброєння кажуть про те, що можливості ворога знижуються. І знижуються по всіх параметрах — від високотехнологічного озброєння до звичайних засобів захисту й типової зброї, — стверджує Олександр Заруба.
Він пояснює чому, наприклад, у захопленому російському танку наші захисники іноді знаходять замість динамічного захисту звичайну землю та підтверджує, що ворог часто діє за російським принципом «на авось».
— Як це було за часів радянського союзу, так само ворог діє і зараз… Часто задекларований рівень боєготовності чи якості озброєння не збігається з реальним станом справ. І тут росіяни використовують свій «стратегічний» принцип — діють «на авось». З перших днів війни ми отримували деякі трофеї. Наприклад, у двох ворожих танках, які потонули на Чернігівщині в річці Десна на початку російського вторгнення, коробки з кулеметними стрічками були просто опечатані. Тобто кулемети були не заряджені, окупанти їхали до нас, як на парад. Думали, що їх, мабуть, зустрічатимуть із квітами. Це означає, що екіпажі тих танків були не підготовлені й не знали, як діяти у бойовій обстановці… Також дивує підміна якісного оснащення бійця ідеологічними маніпуляціями. Ось, наприклад, серед трофейних речей знищених окупантів — чай «ЛДПР». Або літери z і v на перловій каші з давно скомпрометованим девізом: «Своих не бросаем». Всі ці намагання маніпулювати свідомістю власних солдатів на тлі всипаних трупами окупантів підступів до Бахмута чи Вугледара мають, нам мій погляд, відверто гротескний вигляд.
…Про найцікавіше з російських трофеїв читайте в наших наступних матеріалах, присвячених роботі Центру досліджень трофейного та перспективного озброєння та військової техніки.
Фото Дмитра Юрченка, Євгена Проворного
