Стабілізація та повільне відновлення 2024 рік — третій рік широкомасштабної війни — минув під знаком стабілізації української економіки. Після падіння…
З початку широкомасштабного вторгнення рф в Україну ворог не полишав спроб здобути перевагу на морі. Однак завдяки професіоналізму та сміливості військових моряків усі плани окупанта зійшли нанівець. Кількість поразок рф на Чорному морі не лише зробила цю тему нереалістичною, а й остаточно змінила перебіг війни на морі. Про найбільші успіхи за рік боротьби з підступним ворогом та бойовий дух українських моряків кореспонденту АрміяInform розповів командувач ВМС ЗС України віцеадмірал Олексій Неїжпапа.
— Могли б ви пригадати перші дні оборони українського узбережжя? Чи були військові моряки готові до того сценарію, який кремль почав втілювати на морі?
— Звісно, Збройні Сили України готувалися до можливого вторгнення, і ВМС як складова ЗСУ теж. Головнокомандувач ЗС України генерал Валерій Залужний на початку широкомасштабного вторгнення створив угруповання військ і сил по всій території України, одне з яких функціонувало й на півдні. 24 лютого я був на робочому місці. Почув перший безпосередній проліт ракети «Калібр», а потім вибух у районі аеродрому «Шкільний». Одразу отримав доповідь від оперативного чергового ВМС про те, що здійснюється обстріл по всій території України. Тоді ми зрозуміли, що це початок широкомасштабної агресії росії. На той час кораблі та берегові частини були розосереджені, що в основному дозволило нам зберегти наші спроможності.
— За 2022 рік пройдено неабиякий шлях. Яким він був для національного флоту?
— Я неодноразово вже говорив, що сила морської держави в тому, щоб мати відповідні спроможності, які закладені в морській філософії ще століття тому. Зокрема, адмірал Альфред Мехен визначив принципи морської сили будь-якої морської держави. Один із цих принципів звучить приблизно так: захист свого узбережжя починається від узбережжя супротивника. Звісно, для того, щоб це було можливим, треба мати флот з відповідними спроможностями. На початок широкомасштабного вторгнення ми їх не мали, і тому ворожі кораблі опинилися біля наших берегів. Але за рік ми стали сильнішими, набули деяких спроможностей. Не всіх, що хотілося б, але ми можемо починати операції біля берегів, які утримують вороги. Нам вдалося досягти багато чого, але попереду ще чимало роботи.
— Але що, на вашу думку, по-справжньому змінило перебіг війни на морі?
— Звісно, однією з найбільш знакових подій стало знищення у квітні флагмана чф рф — ракетного крейсера «москва». Скажу коротко: він був затоплений силами і засобами ВМС ЗС України. Засобами, які були і є у нас на озброєнні. Саме після цього ворог, оцінивши загрозу завдавання ракетних ударів по їхньому корабельному угрупованню, почав діяти більш обережно, і на обрії вже не можна було розгледіти ворожі кораблі.
Ще одним символом російсько-української війни став острів Зміїний — форпост України в Чорному морі. Вкотре підкреслюю, що це була спільна операція. Принципи, які зараз закладені в будь-яких боях та операціях, — це застосування всіх родів військ під керівництвом визначеного командира та тактичного угруповання. Головнокомандувач ЗС України генерал Валерій Залужний поставив завдання командиру угруповання на півдні звільнити острів Зміїний. В операції також брали участь і наші підрозділи. Їхнім завданням було порушення логістичного забезпечення, у тому числі унеможливлення поповнення втрат техніки та тилових засобів, які були сформовані чф рф. Вони його успішно виконали за допомогою протикорабельного комплексу Harpoon та TB2 Bayraktar морської авіації. Були створені умови для ураження, а відтак знищено декілька десантно-штурмових катерів, зенітно-ракетних комплексів, які там базувались, і завдяки нашим ракетникам був знищений корабель логістичного забезпечення, який мав на борту ЗРК «Тор». Це піхотний комплекс сухопутних військ, який ворогу так і не став у пригоді.
Після порушення цих комунікацій та через постійне вогневе ураження ворогам нічого не залишалося, окрім як залишити острів. Але насамперед на успіх операції вплинуло саме питання логістики. Завдяки грамотним, професійним діям українських військових, які «переграли» росіян у двобої на обмеженій морській території, там замайорів прапор нашої держави.
— У повітряних операціях брали участь пілоти морської авіації. Що ви можете сказати про цих безстрашних людей?
— Зауважу, що морські авіатори з перших днів виконували завдання не тільки на морі, а навіть здебільшого на суходолі. Та ескадрилья, яка була створена до початку широкомасштабного вторгнення зі славетним «Байрактаром», про який вже складають пісні, зіграла ключову роль, працюючи, зокрема, на Херсонщині та над Чорним морем. Саме вона перша знищила надводні цілі. До цього часу «Байрактари» брали участь у багатьох операціях в інших країнах, але ми перші застосовували ці комплекси задля ураження швидкохідних морських цілей. Я пишаюся нашими авіаторами. Кожен з них — справжній професіонал, герой, який нерідко ціною власного життя захищає Україну. Сподіваюсь, що найближчим часом ми матимемо більше вертольотів інших класів, які допоможуть нам перемогти у цій війні.
— Щодо нашої річкової флотилії, чи можете ви розказати, яку роль вона відіграє в обороні України?
— З перших днів широкомасштабного вторгнення рф в Україну за ініціативи Сухопутних військ було створено перший річковий дивізіон із цивільних суден. Це було обумовлено обстановкою, яка склалася біля річки Дніпро. Наступний дивізіон був сформований на півдні, все це об’єдналося під керівництвом відповідного командира. Важливість створення річкової флотилії полягає в тому, що саме такі сили мають забезпечувати підтримку в прирічкових операційних районах. Треба розуміти, що є особливості застосування на річках, воно дуже відрізняється від застосування на морі. Я дуже вдячний всім нашим патріотам, колишнім цивільним морякам, які з перших днів формування цих дивізіонів відразу прийшли до їх складу і зараз воюють як військові моряки. Вони добре знають театр воєнних дій, як використовувати особливості навігації на річці. Ці підрозділи зараз виконують завдання в загальній системі Сил оборони. Входять або до складу оперативно-стратегічного угруповання на півночі, або на півдні і займаються підтримкою дій Сухопутних військ біля річок.
— Щодо зернової угоди, наскільки важливі нині морські порти і морські шляхи і яка роль відведена військовим морякам у їхньому захисті?
— Військово-Морські Сили безпосередньо у складі угруповання забезпечують безпеку зернового коридору. Це протимінний захист суден, які виходять до районів формування конвою, супроводження конвою, спостереження за суднами, наші люди працюють в контактній групі в Стамбулі на огляді суден. Це нині ще одне їхнє завдання на морі, окрім захисту берегів Одещини. Щодо важливості морських шляхів, то це завжди було у пріоритеті. Тому море дуже важливе для нас. Щоб ви розуміли, виключна економічна зона України зараз — це 25 тисяч квадратних кілометрів сірої зони, які не контролюються ні нами, ні росією. Взагалі, по нашому кордону, включаючи АР Крим, це більше ніж 70 тисяч квадратних кілометрів водної поверхні. Це великі території. Економічна зона України, яку ми повинні захищати й мати спроможності це робити. Бо іншого шляху в України нема. Ми маємо бути не країною біля моря, а морською державою — ось що головне. До цього ми йшли і йдемо навіть під час війни. Море — це дар, який ми захищаємо і будемо це робити й надалі. України без моря не буде, і ми це розуміємо.
— З чим пов’язана остання активізація ворожої авіації навколо Зміїного?
— Я не сказав би, що це активізація. Після втрати контролю у північно-західній частині Чорного моря вони залишили контроль повітря. Постійно чергують літаки винищувально-штурмової авіації, починаючи з мису Тарханкут до острова Зміїний. Ворожі ж кораблі не можуть заходити туди, тому що є ризик їх ураження нашими береговими ракетними комплексами. Звісно, наші кораблі не можуть почувати себе вільно, адже в повітрі є літаки російського чф, плюс такі самі берегові комплекси, які встановлені на березі Херсонської області і в АР Крим. Тому нам і потрібна та авіація, про яку наразі ведуться перемовини з нашими партнерами, щоб позбавити ворога панування в повітрі. Коли до ЗСУ надійде винищувально-штурмова авіація, це вже буде інша історія.
— Що ви можете сказати про втрати ворога на морі?
— Ці втрати є в щоденних зведеннях. Можу лише додати, що росія втрачала кораблі не тільки в Чорному, а й в Азовському морі. Деякі їхні кораблі були знищені Сухопутними військами, деякі знищила авіація, але більшість — на рахунку ВМС ЗС України.
— Ваші думки з приводу можливості повторного наступу рф?
— А хіба наступ не відбувається зараз? Хіба немає наступу в Бахмуті або Авдіївці? Це відбувається щодня більшою або меншою мірою. Але має бути інша парадигма цього. Ворог має чекати нашого наступу. От і все. Збройні Сили України зроблять все, щоб звільнити нашу територію і закінчити цю війну нашою перемогою.
— Дев’ять років війни. Україна стала сильнішою, сильнішими стали й ВМС. У чому секрет ваших підлеглих?
— Філософське питання. Відповім так: ми воюємо із сильнішим противником на морі і змушуємо його відійти з площі 25 тисяч квадратних кілометрів. Це просто такий маленький меседж, аби люди могли зрозуміти, що відбувається в ці часи. Тому ми продовжуємо набувати тих спроможностей, яких вимагає сьогодення і ця війна, і ми обов’язково позбавимо панування росії не тільки на Чорному морі.
Взагалі, люди — це основна наша міць, основна наша сила. Кожен встиг пройти випробування на міцність духу, ми знаємо хто чогось вартує. І повірте, українські військові моряки — це справжні герої. Наші морські піхотинці, які разом з іншими підрозділами захищали Маріуполь (до речі, там були не лише морпіхи, а й плавсклад, тобто хлопці з кораблів, які приєдналися до захисників з «Азовсталі»), стали символом справжньої мужності і нескореності. Завдяки цим хлопцям і дівчатам наші ЗСУ змогли перегрупуватися та дати відсіч на багатьох інших напрямках. Багато з них нині перебувають у полоні. Ми робимо все можливе, щоб кожен з них якнайшвидше повернувся додому.
Особисто я пишаюся тим, що є їхнім командувачем, а ще я дуже пишаюся тим, що я українець. У нас неймовірний народ, який робить неймовірні речі у такий складний час. Починаючи від хлопців, які працюють на електростанціях, до лікарів і медсестер, які працюють у режимі 24/7. Ми вдячні людям, які печуть хліб, збирають під обстрілами зерно на замінованих ворогом полях. Вклоняємося нашим волонтерам, які допомагають хлопцям на передовій, незважаючи на погодні умови, час доби, вони постійно там, де потрібні.
Ми об’єдналися, стали дійсно великою державою і великим народом.
— Дякую за бесіду!
