На цьому в коментарі АрміяInform наголосила військовослужбовиця Юлія, яка сама нещодавно уклала такий контракт у 81-й окремій аеромобільній Слобожанській бригаді Десантно-штурмових військ ЗСУ….
Після широкомасштабного вторгнення росії в Україну у світі почалися незворотні зміни глобальних альянсів: проблеми Заходу, які виникли на тлі погіршення глобальної безпеки, змінили погляди на поточну ситуацію та вдихнули нове життя в реформування НАТО й поглиблення зв’язків між Європою та США.
Зі свого боку за рік, що минув від початку війни в Україні, росія активізувала процеси політичного та військового зближення з КНР, Іраном та КНДР. Це також порушило широке коло питань щодо безпеки та використання військової сили, зокрема проти Тайваню.
Аналітики центру Німецького фонду Маршалла зазначили, що війна підкреслює взаємозв’язок між дипломатією та застосуванням сили у такий спосіб, про який не думали багато років. Вторгнення російських військ в Україну «ознаменувало закінчення миру після холодної війни». І виявилося, що глобалізація та взаємозалежність самі собою не можуть служити гарантом миру й розвитку в усьому світі.
Позиція росії щодо України, яку вона всупереч об’єктивним фактам продовжує вважати «невіддільною частиною» російської імперії, дуже сильно збігається з поглядами Китаю стосовно Тайваню, що свідчить про небажання цих двох авторитарних країн жити в стабільному світі. Так, наприклад, офіційний Пекін видав білу книгу щодо Тайваню, в якій говориться, що острів «з давніх часів був невіддільною частиною території Китаю» і що КНР прагне до «мирного возз’єднання», але «не відмовиться від застосування сили».
Переважна більшість західних експертів одностайно вважають: якщо Захід дозволить росії досягти успіху в Україні, це може «підбадьорити» інші країни, які мають спотворене власне бачення міжнародного порядку, до розв’язання політичних питань за допомогою військової сили. Важливий урок з широкомасштабного російського вторгнення в Україну полягає в тому, що кожній країні, яка стикається із загрозою суверенітету та власній безпеці, необхідно мати достатній та добре підготовлений військовий резерв на випадок виникнення конфлікту.
Північна Корея, яка погрожувала превентивним застосуванням ядерної зброї за різними сценаріями, також уже викликала занепокоєння в регіоні. У відповідь на ці загрози Південна Корея, яка перебуває під захистом США, розширила навчання за участю американських військових, чисельність яких була скорочена за попередньої американської адміністрації. Зараз Сеул прагне отримати надійні гарантії того, що США забезпечать його захист від агресії Північної Кореї. Своєю чергою Північна Корея рішуче підтримує росію. І тому США не безпідставно постійно звинувачують КНДР у постачанні росії артилерійських снарядів.
Іран також надає військову допомогу кремлю, постачаючи БПЛА, які російська федерація використовує для ударів по електростанціях, цивільних об’єктах та критичній інфраструктурі України.
Також треба зазначити, що лише кілька країн Азії вжили жорстких санкційних заходів проти росії, багато хто утримався від резолюції ООН, яка засуджує дії рф. Наприклад, вищезгаданий Китай узагалі оголосив про «безмежну» дружбу з росією, відмовився засуджувати війну в Україні та продовжує купувати нафту й газ, допомагаючи рф компенсувати західні економічні санкції. Пекін помилково наполягає на тому, що саме США почали кризу в Україні через розширення НАТО на країни Східної Європи.
Індія, яка сильно залежить від росії щодо військового обладнання, також утрималася від резолюції ООН і продовжує купувати російську нафту. Але в міру того, як її регіональний суперник Китай зближувався з росією, Індія поступово зміщується в бік США в межах Чотиристороннього діалогу з безпеки — регіональної індо-тихоокеанської групи — так званої «Четвірки» (Quad), до якої також входять Японія та Австралія.
А для Європи російське вторгнення не лише посилило єдність союзників по НАТО, а навіть привело до кроків щодо розширення Альянсу — війна в Україні також спонукала Фінляндію та Швецію набути членства в НАТО.
Окрім цього, війна в Україні підкреслила важливість відносин між США та ЄС, які до лютого 2022 року, на думку деяких експертів, були «абсолютно критичними» стосовно санкцій та експортного контролю.
І, як на сьогодні пишуть у західних засобах масової інформації, довгостроковий вплив війни на світову дипломатію важко передбачити, але одне можна сказати напевно: росії буде дуже важко оговтатися від економічних та політичних втрат, не кажучи вже про втрати в особовому складі та військовій техніці.
