Про це свідчать численні відео, якими у соцмережах діляться самі росіяни. Сухопутний «коридор смерті» У результаті систематичних ударів українських безпілотників…
Чорне море має всі передумови для того, щоб бути найзатишнішим і найбезпечнішим у світі. Адже за своїм географічним розташуванням це чудове місце для морської торгівлі, туризму та відпочинку, і аж ніяк не для ведення бойових дій. Це добре розуміють майже у всіх країнах Чорноморського басейну. У всіх, крім однієї — росії…
Невипадково рф почала війну проти України саме з тимчасової окупації Кримського півострова, який потрібний країні-агресору виключно як «непотоплюваний авіаносець», без якого контролювати Чорне море неможливо. Й недаремно широкомасштабне російське вторгнення також розпочалося з морської блокади українських портів, маючи на меті відрізати нашу країну від моря, та взагалі позбавити Україну статусу морської держави.
У зв’язку із цим дуже символічно та актуально, що, саме напередодні роковин від дня широкомасштабного російського нападу, в Одесі у приміщенні наукової бібліотеки Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського відбулася конференція за темою: «Південна Україна як зона контактів та конфліктів на фронтирі моря і степу: від давнини до сьогодення», організована за ініціативи науково-педагогічного складу вишу та Благодійного фонду сприяння та розвитку Військово-Морських Сил України.
— Так, у різні роки різних століть ворог неодноразово намагався висадити свій десант на Чорноморському узбережжі України, зокрема в її найбільшому морському порту — Одесі. Але ці спроби заздалегідь приречені на невдачу. Всі, хто, починаючи від 24 лютого минулого року, упродовж подальших кількох місяців перебував в Одесі, дуже хвилювалися, а чи не вдасться захопити Одесу з моря? Але я до останнього вірив, що цього не станеться. І за це ми щиро вдячні захисникам України, які завдяки своїй мужності не дали пройти загарбникам суходолом та убезпечили узбережжя від висадки ворожого десанту, — наголосив на початку заходу ректор Південноукраїнського національного педагогічного університету, доктор історичних наук, доцент Андрій Красножон.
У подальшому зі змістовними доповідями перед присутніми, серед яких були майбутні педагоги та науковці — студенти історико-філологічного факультету та представники вітчизняного флоту, виступили доктори історичних наук, професори Тарас Гончарук та Віктор Савченко, кандидат історичних наук, доцент Олександр Середа та кандидат педагогічних наук, доцент, підполковник у відставці Василь Дяченко.
Здійснюючи історичний екскурс у минуле та проводячи паралелі із сьогоденням, вони охопили досить широкий тематичний спектр питань щодо історії зародження та розвитку української державності та нарощування нею свого військово-морського потенціалу від XVII століття до наших днів. Зокрема, докладно обговорили історичну складову таких питань, як «Українсько-козацькі війська під Османським протекторатом у Північно-Західному Причорномор’ї, «Військово-морська операція англо-французької ескадри в Одеській затоці навесні 1854 року», «Крим як зона контактів і конфліктів на пограниччі моря й степу», «Роль Одеської затоки у військово-морських операціях російсько-турецьких війн другої половини XVIII століття» та «Бойові події у Північно-Західній акваторії Чорного моря часів визвольних змагань 1917–1920 років».
Як наголосила виконавча директорка Благодійного фонду сприяння та розвитку ВМС України Алла Бочевар, у своїй агресії проти України росія використовує будь-які методи. Зокрема, окупанти постійно намагаються фальсифікувати та переписувати на свій розсуд історію та казати, що українців взагалі не існує, мовляв, що їх, як і загалом Україну, вигадав і створив ленін.
— І наше завдання — протистояти цьому спотворенню історичних фактів. Адже в умовах сьогодення історична наука — це також своєрідне поле битви з агресором. І якщо наші збройні захисники б’ють ворога в бою, то історики мають вести свою боротьбу на іншому фронті та доводити, що навіть ще до 1991 року в України була своя державність, своє військо та флот. Том, напередодні роковин від дня віроломного російського широкомасштабного нападу наш Благодійний фонд у цьому напрямі вирішив об’єднати свої зусилля з колективом Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського, у складі якого працює потужний професорсько-викладацький склад, та провести подібного формату конференцію. Переконана, що обговорені в її ході питання матимуть майбутнє у вигляді науково-дослідницьких машин та інших робіт, спрямованих на широкий загал. І невипадково на цю зустріч були запрошені студенти історико-філологічного факультету вишу, які досліджуватимуть та писатимуть нашу правдиву історію, без якої, як відомо, немає майбутнього, — підкреслила Алла Бочевар.
Фото автора
