На Одещині суд визнав винною жінку, яка публікувала в чаті месенджера Viber інформацію про місця та час виконання завдань військовими територіальних центрів комплектування…
Нинішня російсько-українська війна розпочалася й триває в цифрову епоху, тож не дивно, що іноді інформація з поля бою та навколо бойових дій транслюється мало не в онлайн-режимі. Але, крім сумнівних «інсайдів» і тіктоківських відео, ЗМІ активно поширюють інформацію від британської, американської, німецької, норвезької та інших розвідслужб, яким, здавалося б, «за статусом» належить бути дуже стриманими в публічній активності. І якщо пересічний громадянин якось розуміє оприлюднення періодичних звітів спецслужб, то таке «демонстративне» поширення майже оперативної інформації в декого викликає запитання.
Як ставитися до поширення оперативної інформації іноземними розвідувальними службами, кореспондент АрміяInform запитав у головного консультанта відділу нових викликів центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень Володимира Паливоди.
— Передусім, як учив французький філософ і математик Рене Декарт, домовимось про значення термінів. У ЗМІ термін «оперативна інформація», як правило, використовується у значенні «найсвіжіші новини». У термінології спеціальних служб «оперативна інформація» є синонімом закритих чи взагалі секретних даних, за розголошення яких наступає адміністративна або навіть кримінальна відповідальність. Тобто говорячи про інформацію «від британської, американської, німецької, норвезької та інших розвідслужб», яку зараз поширюють усі ЗМІ, будемо вважати її саме новинами. Пресслужби цих розвідувальних та контррозвідувальних органів повідомляють лише відкриту інформацію, яка проходить жорстку внутрішньовідомчу цензуру.
— Це щось унікальне чи розвідувальні служби й раніше робили подібне інформування під час інших збройних конфліктів?
— Нічого унікального у використанні такого способу поширення інформації під час воєн та збройних конфліктів немає. Існує він з того часу, коли з’явилися друковані, а потім й інші ЗМІ — радіо, телебачення, інтернет. Просто раніше інформація, яку спецслужби вважали за доцільне довести до відома населення своєї країни (а інколи й до противника), повідомлялася від імені офіційних державних органів: міністерства оборони, уповноважених осіб уряду тощо…
— Невже спецслужби такі «відкриті для народу»?
— Звичайно, що ця «відкритість» стосується тільки відкритої інформації. Інша — суворо засекречена. Навіть існування деяких спецслужб ще зовсім недавно було страшною таємницею, хоча насправді — «секретом Полішинеля». Наприклад, існування знаменитої МІ-6, створеної у 1909 році, британський уряд офіційно визнав лише 1994-го.
— Тож якою може бути мета поширення умовно службової інформації для загального користування? Хто зацікавлений у цьому?
— Насамперед метою поширення інформації від імені спецслужб наших союзників і партнерів про перебіг подій на війні є доведення до населення більш-менш правдивих і точних даних. Пересічній людині зараз дійсно дуже важко орієнтуватися в морі сумнівних «інсайдів» і відео із соцмереж, тим паче, що вони можуть бути підготовлені підрозділами інформаційно-психологічних операцій росії. Я вжив вираз «більш-менш», тому що, як сказав ще понад сто років тому один із провідних американських політиків Хайрам Джонсон, першою жертвою війни стає правда. Зрозуміло, що сьогодні жодна зі сторін у цій війні не буде оприлюднювати ні точних даних про свої реальні втрати, ні планів щодо ведення наступальних операцій на тій чи іншій ділянці фронту. Хоча інколи «витік» про такі операції може служити для введення противника в оману, відігравати роль оперативної дезінформації.
читайте також:
Ще однією метою поширення, за вашим висловом, умовно службової інформації є вплив на масову свідомість, на посилення впевненості у нашій перемозі. Як відомо, високий рівень морально-психологічного стану війська та усього народу відіграє не менш важливу роль, ніж наявність сучасного озброєння. З іншого боку, спецслужби рф теж працюють у цьому напрямку, але обернено пропорційно. росіяни активно поширюють «розвідувальну» інформацію про наші «поразки» на фронті, роблячи це від свого імені, а інколи вкидаючи в інформаційний простір фейки буцімто від імені ЦРУ, МІ-6 чи інших західних спецслужб. Я вже не кажу про діяльність величезної кількості нібито українських телеграм-каналів, які створені й фінансуються фсб чи гу гш зс рф. Щодо цього — розумію, що не всі люди здатні, як кажуть, відділити зерна від полови. Але раджу хоча б скористатися цим документом, розміщеним на вебсайті СБУ: «Спільна заява з приводу захисту інформаційного простору України від російських ворожих телеграм-каналів» (Прим. ред. — від 15 липня 2022 року).
— Як ставитися до інформації, вибачте за каламбур, «британської розвідки», зустрічаючи її в новинах? Яка від неї користь для звичайних людей і яка можлива небезпека?
— На мою думку, ставитися до інформації британської розвідки (якщо без лапок) треба серйозно. Однак у повідомленнях наших ЗМІ, як правило, йдеться не про МІ-6, а про британську військову розвідку — Defence Intelligence. До її повідомлень теж треба підходити серйозно, але не варто довіряти інформації, яка кілька разів передрукована на різних і не дуже авторитетних сайтах. Якщо в тексті є посилання на першоджерело, то краще скористатися ним.
-
- Приклади повідомлення й карти бойових дій від британської військової розвідки
-
- Приклади повідомлення й карти бойових дій від британської військової розвідки
Ну, а з англійською мовою, хто її не знає, раду можна собі дати за допомогою перекладача Google, наприклад. Для звичайних людей така інформація є корисною, оскільки Велика Британія — один із наших головних союзників, тому дії її військової розвідки не можуть йти всупереч зі стратегічним курсом британського уряду. Цілком ймовірно, що під час підготовки повідомлень про оперативну ситуацію на фронті в Лондоні радяться зі своїми колегами з ГУР МО України. Небезпеки в довірі до такого джерела я не бачу, оскільки цілі британської військової розвідки в цій війні повністю збігаються з нашими. Про це красномовно свідчить банер на сторінці МО Великої Британії в Twitter.
— Як можна спрогнозувати розвиток публічної розвідувальної аналітики в час незалежних дослідників, OSINT та подібного?
— Цей напрямок стрімко розвивається і, зважаючи на відсутність забюрократизованості, притаманної спецслужбам, інколи переганяє їх у швидкості обробки інформації. До речі, слід зазначити, що та ж сама британська військова розвідка у своїх аналітичних викладках посилається на дані приватних розвідувальних компаній (ПРК). Кому цікаво більш докладно довідатися про них, можу запропонувати мою аналітичну доповідь «Приватні розвідувальні компанії: іноземний досвід залучення приватного сектору до виконання завдань розвідки».
Що стосується OSINT (Open source intelligence), тобто розвідки на основі аналізу відкритих джерел інформації, то, за різними експертними оцінками, наприклад розвідслужби США, саме так добувають від 35 % до 95 % розвідувальних даних. А ось частка витрат на OSINT у розвідувальному бюджеті США становить лише 1 %.
Наприкінці 2022 року в ЦРУ відбулося призначення нового керівника підрозділу OSINT Ренді Ніксона, перед яким поставлено завдання надалі розвивати цей напрямок роботи. Взагалі, на Заході співробітництво між спецслужбами та ПРК вже давно розвивається, що дає позитивний синергетичний ефект. Хотілося б, щоб і ми не відставали від цього тренду, особливо під час війни, коли об’єднані зусилля державних органів і громадянського суспільства можуть наблизити перемогу.
