Про це свідчать численні відео, якими у соцмережах діляться самі росіяни. Сухопутний «коридор смерті» У результаті систематичних ударів українських безпілотників…
Ці хлопці завжди попереду, без їхньої роботи не зможе обійтися жоден армійський підрозділ. Планування будь-якої військової операції завжди передбачає роботу саперів.
— Наш підрозділ займається мінуванням та розмінуванням територій. Загалом робота спрямована на прикриття передових рубежів. Працювати доводиться цілодобово, однак безпечніше за поганої видимості. Так ворогу важче нас помітити, — розповідає сапер однієї з окремих бригад морської піхоти на позивний «Студент».
Військовослужбовець говорить, що були випадки, коли вони ставили мінні пастки за кілька десятків метрів від позицій росіян. Роботу виконували непомітно та результативно.
— Противник нічого і не підозрював. Ми зробили свою справу та непомітно повернулися до підрозділу. Пізніше аеророзвідка поділилася інформацією, що на тому місті, де ми встановили вибухівку, наразі залишилися лише фрагменти амуніції рашистських «щасливчиків», — продовжує захисник.
Робота саперів завжди є небезпечною. Чи йдеться про звичайне розмінування ворожих пасток, чи встановлення мінних загороджень — все потребує уважності та професіоналізму.
— Нещодавно працювали на «нулі». Була хороша видимість і через це нас помітив ворожий дрон. Вже за кілька хвилин над головами кружляла їхня «пташка» з підвісним боєприпасом. Так сталося, що поруч не було жодного укриття. Міна впала за кілька метрів від нас. На щастя, усі залишилися живими. Відбулися легкою контузією, — зазначає військовий на псевдо «Монах».
Перед кожним виходом хлопці комплектують рюкзаки під конкретне бойове завдання. Також сапери мають свої забобони. Наприклад, під час виїзду старший команди запитує: «що ми сьогодні говоримо богу смерті?», а побратим має відповісти: «не сьогодні!».
— Взагалі, кожен крок сапера має бути виважений та продуманий. Будь-яка звичайна побутова річ на землі може таїти в собі небезпеку. На початку служби я найбільше побоювався зустрічей із розтяжками. З часом навчився всіх тонкощів роботи з ними та довів свої навички до автоматизму. Скільки таких розтяжок зняв та поставив годі й рахувати, —говорить «Монах». — Також на цій війні для мене новими стали ворожі касетні боєприпаси, які розкидаються по території і чекають на свою жертву. Перші такі сюрпризи мене вчив знешкоджувати командир.
Як правило, групи саперів працюють по 5–6 осіб. На завданні вони обов’язково тримають між собою дистанцію, уважно спостерігають за місцевістю та різними підозрілими предметами.
— Маємо багато пасток, які залишають росіяни. Тому в нас таке правило: те, що не твоє, — не чіпай. Навіть якщо побачив свою міну, яку лише вчора встановив, до неї теж вже не підходь, — розповідає інший сапер на ім’я Олександр.
До цього колективу саперів залучені найкращі фахівці у своїй справі. Дехто має за плечима чималий досвід служби. Також військові змогли пройти підвищення кваліфікації у Литовській Республіці. Там іноземні колеги навчали українських захисників тонкощів саперної справи, диверсійній та протидиверсійній роботі.
— Відчувалася колосальна підтримка не лише від іноземних військових, а й серед простих литовців. У Вільнюсі на кожному кроці можна побачити український прапор, звідусіль лунають гасла на підтримку України. Після завершення підготовки литовські колеги передали нам індивідуальні засоби захисту та багато іншого корисного військового майна, —зазначає Олександр.
Ба більше, серед цього невеликого колективу саперів є свої винахідники, які постійно працюють над вдосконаленням улюбленої справи. Вони власноруч створили багатоканальний дистанційний блок підриву та винайшли низку «хитрих» вибухівок, які важко розпізнати чи знешкодити. Такі винаходи успішно мінусують противника.
Фото автора
